Автор: Викинд
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-07-22 15:19:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

УКРАЇНО МОЯ! УКРАЇНСЬКИЙ "ЕЛЕКТОРАТЕ"

           УКРАЇНО МОЯ!
  УКРАЇНСЬКИЙ «ЕЛЕКТОРАТЕ»!
Дуже тяжко жити без гармати…
Як же тоді вигнати із хати?
Путлерське й тувинське «благородіє»,
Що в Донбас приперлося, - отродіє.

Якже українцям не стріляти?
Коли курва – їх глухая мати,
Виродків отих «благословляє», -
Господа синів отут вбиває.

Дуже – тяжко, що глуха Європа –
Голову в пісок, догори жопу,
Перед путлером виляє, курва…
Чи – сліпа, чи, може й справді, дура?!

Не кажу, - що війну мені треба,
Але Голос чуєте – із Неба?:
«Вигони оте «дурне» із Храму,
Най не обертає Дім в «панаму»!».

Отже, і Європа й маргінали,
Брате мій святий, тебе продали!
За москальський газ, і за мамону,
Тож – їх нахрен всіх гони із Дому.

Починай, нарешті, працювати:
Міць Країні милій будувати,
Не ховай в «офшори» й під подушку, -
Тільки так відлиєш собі пушку,

Щоб отих тувинців і мордвинів
Із Донбасу на дно шахти скинув:
І захарченків й оте свиняче рило,
Що Надію нашу ледь не вбило…

Доки ж ти, як курва та продажна,
То - за гречку, то – за хрін, неважно,
Будеш волю свою продавати,
Доти й будуть нас – «оті» стріляти:

Кучми, Коломойські та Ахмети,
Ющенки, яйценюки – адепти
Того «Дна…», що запалало з «сходу»
Й труїть нашу - ту Живую Воду,

Котру Бог нам в час цей вінценосний
Розливає в Україні росами
На Хліби, що ті щури – у нори.
Ой рятуй нас, Отче – горе, горе!!!

Горе нам, що у «Народну Раду»
Вибираєм ту нікчемну «владу»
У котрої в головах цеглина,
Замість серця - чи гівно, чи глина,

Навіть і Петро – отой наш «камінь»,
Не «фундамент», а пісок - в державі;
Не «гарант», бо фантики з цукерки –
На «москальській» - щоб Тобі не вмерти!…

Щоб і нам не згинуть від дебілів,
Що у них айкью зовсім обмілів:
Бо, від українців - у панаму,
На Сейшели, Кіпр… Йохану маму?!

Кого ж ми, дебіли, вибираєм, -
Той - на вилах, та як «п…» - у «ступі - хрен піймаєм»…
Україна ж, – Матір моя Божа?!
На смітник той, біля Львіву, схожа.

Коб же вас всіх трафило – у бошку
Та у серце, коб - хочби немножко,
Невже ви і ми всі подуріли?
Україна – це ж Господні ниви:

Це ж Надія Отча для народів -
Корінь тих найперших Духу сходів!
Тож, НАРОДЕ! – будь благословений,
Вимети Святий свій ХРАМ од «пєни»,

Розбудуй в Державі Українські Храми.
Вижени отих попів - «чужої мами»,
Най нам не паскудять серце й розум..
А дебілів – геть із влади «розгами».

Але сам не будь таким же дурнем:
«Не страшись, не ужасайся», хмурим
Досить вже, - Молись до Бога Тата
І працюй – на ДІТОК, не на ката.

Не залишить нас небесний Татко,
Згине, врешті, піднебесний дядько,
Бо Ісус Охрищує ВКРАЇНУ! - Саме «НИНІ»…
То ж – «Тримайся, СИНУ!»
                                     17.07. 2016 р.

История cоздания стихотворения: