Йде мокрий сніг. І тане. І калюжі...

Вітаю ще раз, імениннику РУСИНЕ! Після чотиривірша захотілося ще почитати, а цей другий вірш якраз виявився досить великим. Прочитала із задоволенням і дуже уважно, тобто кілька разів))) Сподобалася гарна українська мова (от "домів", "калабані" Ваші сподобалися!). Гарні образи (як калюжі ростуть тощо) Але зауваження теж є. Приміром, "долонь сховалась" - ну ніяк не можу погодитися. Маю варіант. Якщо хочете, напишу далі.
Ще поділюся з Вами власним не таким вже давнім "відкриттям". Я помітила, що "вкорочений" сполучник "й" взагалі краще не писати, замінюючи його комою або нічим. При читанні вголос "й" тільки заважає, та й на письмі не відіграє ніякої ролі, як правило. От у Вас краще звучатиме: "І чорно-білі, мокрі і сумні"; "Вже промайнула осінь золота"; "Горілки випити з'являється бажання". Щоправда, останнє бажання не схвалюю і не підтримую - краще чаю гарячого або кави)))).
Здалося перебільшенням: "Тепло і сонце вже далеко, в літі." Ну, "тепло" вже нехай, але "сонце" ж не зникло, з'являється щодня. Хоча зміст я, звісно, розумію: "світить, та не гріє")))
Навмисне подивилася, чи треба виділяти комами слово "принаймні": http://shkolyar.in.ua/vstavni-slova. Виявляється, не треба! В кінці статті на це наголошується.
Ну от, здається, про що подумалось, читаючи))) Нехай щастить! Ще раз з днем народження!

Гарні у Вас вірші - невимучені.