Автор: Андрей Писной
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-08-08 07:17:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Артур

***
Тепер я зомбі напівмертвий.
За вітром пущений листок.
Мене поранили у серце.
Та звісно, вирвали шматок.

Воно розірване в лахміття,
Але тріпоче горобцем.
Мабуть на щастя... вводять мито,
Сиджу в окопі під дощем.

Війна не любить про кохання...
Та хто таку дурню сказав?
Коли будь-яка ніч... остання,
А  вузол ти не розв'язав.

Ти кажеш смерті:" - Іди на х*й!
Ну не до тебе,  
                      шкапа, йди."
Грузин сміється, поруч,
Ваха:
"- Блакитні очі у Біди?"

Мордорці знову насипають.
Та наша гавкає  арта.
А я у думці обіймаю,
Ту що не любить нічорта.

Але ж без неї ? Що я стою??
Артура - дурить Ланселот.
Я вже просочений журбою,
Однак життя... коловорот.

Подай набої, генацвалі.
Під хвіст насиплю ворогам,
- Ії ?
- Кохатиму надалі.
  
      ...та Ланселоту не віддам.
             __________

История cоздания стихотворения:

__________
Андрій Пісний, Україна, серпень 2022 року