Автор: Дмитрий Коршунов
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-07-19 18:07:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Я бачу...

Я бачу скрізь не те, що я хотів би бачить,
В очах людей жага нестримна до грошей,
Їх мова стала наче гавканням собачим,
А спосіб мислення неначе у мишей.

Одне завдання головне перед собою,
Вони поставили на все своє життя,
За власний побут всі готові до двобою,
Забувши зовсім про кінцевість їх буття.

Любов до ближніх занесли в червону книгу,
Про милість серця вже немає і думок,
Їх душі замкнуто в холодну, чорну кригу,
Від річки Божої залишився струмок.

Надія є, бо помирає в нас остання,
Але темніше з кожним часом у очах,
Краса не зможе зупинити вимирання,
Лише Любов, як зірка, сяє по ночах.

Я бачу все, що буде зовсім незабаром,
І застигає від побаченого кров,
Від зла майбутнього вже тхне, як перегаром,
Та все тихіше голос щирих молитов.

История cоздания стихотворения: