Автор: Дмитрий Коршунов
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-10-12 09:01:57
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Я чоловік...

Я чоловік, цим словом сказано усе,
Хоч вже блищать на сонці сиві мої скроні,
Я ще рубаю, як прославлений Персей,
Зміїні голови спокусниці Горгоні.

Я той, що падає, але і знов встає,
Як гладіатор на скривавленій арені,
Сумління лицар я - це реноме моє,
Я зневажаю усілякі теревені.

Я йду в похід хрестовий битися за те,
Що жінці лагідній, нажаль, не зрозуміти,
Я йду вперед і хоч навколо все пусте,
Життя наповнюють моє дружина й діти.

Я батьком став, тому виховую дітей,
Життя, як книгу, відправляючи до друку,
Вогонь в очах моїх, я справжній Прометей,
Що перетворює любов свою в науку.

Я не ділюся смаком сліз з моїх повік,
Гіркі й гарячі краплі я не помічаю,
З обличчя страх зітру, на те я й чоловік,
Я бачу ціль та перешкоди не вбачаю.

История cоздания стихотворения: