Автор: Андрей Майоров
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-08-06 19:09:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
В світлі зір, в тьмі опівнічній
Кожен крок – іде луна,
Й завмира у тиші вічній,
Де була колись Вона,
Де так рясно квітли квіти,
Щебетали солов’ї...
Що ж, тут правди ніде діти,
Як і всі думки мої...
Солод – гіркою смолою,
Щебет – шелестом змії,
І душа стала вдовою...
Як і всі думки мої...
І куди ж в тьмі опівнічній,
В мерхтливім світлі зір
Йти тепер? Фінал трагічний...
Лиш душа благає – вір!..
История cоздания стихотворения:
Стискает болью душа. И больно и жутко читать. Разрушено всё, а сколько будет ещё, не знает ни кто. Самое главное береги себя. Обнимаю. Саша. |
Рецензия от: Александра Мошкович 2024-03-28 12:28:44 |
Правдиві слова. Всього найкращого. саша. |
Рецензия от: Александра Мошкович 2024-03-28 12:26:02 |
Які чаруючі слова. Всього найкращого. Саша. |
Рецензия от: Александра Мошкович 2024-03-28 12:24:31 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |