Автор: Леонид ВЕТЕР
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2022-06-30 23:38:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сарни. Війна…

Страшенно знов загуркотіло
Потужний вибух. Все знесло…
Будівлі, цегла, скло летіло…
І смерть неждану принесло.

Від білорусів прилетіло…
Ракетно-бомбовий удар.
Рашисти цілились уміло.
І спалахнув густий пожар.

Від звуку внука закричала,
А старші, кинулись тікати.
А в ночі плакала, ридала,
Лякалась без матусі спати.

І вий сирен несамовитий,
Лякав дорослих та дітей.
Лежав поранений, убитий…
І кров… Від вікон до дверей.

Така вона, любов рашиста,
До українського народу.
Не прирівняти до фашиста,
Бо ненавидить він свободу!

Як, білорусе, можеш спати,
Коли падлюку в дім пустив,
Що став з твого вікна стріляти…
Не мрій, щоб хтось з вас уцілів.

Повстане лють мого народу,
Повстане правду відстояти.
За волю нашу, за свободу
Готові ми й життя віддати.

Та не до смерті ми підемо,
А будемо гнати ворогів.
Весь світ за правду підіймемо
І знищимо тих, хто нас хотів…

Проснеться внука якось вранці
Й забуде все як страшний сон.
І піде в школу в вишиванці
Вздовж відбудованих вікон.

Народ мій славний не забуде
Довіку підлість москалів.
Братерство спалене не буде
Містком народам й поготів.

26.06.2022

ПОГОТІВ,  - Тим більше.

История cоздания стихотворения:

Сьогоднішня реальність. Це не що інше, як Геноцид мирного народу.