Автор: Леонид ВЕТЕР
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-07-16 23:52:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Суддям

«Якщо падюку ти не садиш,
-Відсидіти повинен сам.
Або ж віднайдемо, де гадиш,
І дамо волю почуттям».
------------------------------
Корупція, як ржа, поїла
Лаштунки нашого життя.
Країна би, як птах злетіла,
Та тяжко вирватись з життя.

Від бюрократа до чинуші,
Від лікаря до продавця,
В корупції зав’язли душі,
Геть аж до дрібного ченця.

Хто «пилить» ломтики бюджету
А хто, за ядерне пальне…
Хоч різна сторона сюжету
Не схаменеться, не збагне

Крадій із розумом убогим.
Лиш власні кошти береже
Та все, що за його порогом,
Йому дозволено!? Невже...

І як все терпиш, ти, народе,
І як все міряєш, суддя?
Пора полоти огороди,
Що поросли наскрізь сміттям.

Бруд нації  пора очистить,
Що терпить скруту від хапуг.
І, якщо кожен це «освітить»,
То вилікуємо й цей недуг.

Суддя не буде більше брати,
А ні презент, а ні хабар.
Садок вишневий, коло хати,
Йому миліший за вівтар.

Ніщо не крадеться в дорогах,
І в будівництві вже не те.
Та й в медицині допомога
Прийде негайно. Це святе…

У школу не несуть на штори,
Чи на комп’ютери у клас.
І зникли велетні - забори,
Що відгороджували нас.

Інспектор не напише припис,
Навіть таможня «не бере».
І якщо навіть хто - де тисне
Поліція тих враз, збере…

Нема корупції в Країні
І кожен більше не мовчить.
Як вільно дихати  людині,
Коли злодюга вже сидить.

І нація, як гай, розквітла
І коштів вистачить на все.
Народ вертається до світла,
Й добро для ближньому несе.

История cоздания стихотворения:

Ми повинні і зуміємо вичистити цю хворобу всередині нас.