Автор: Ольга Булах
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-09-09 12:58:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

СИВИЙ ВІТЕР

Сивий вітер віє віти,
На шматочки хмари рве.
Чи нема, де сили діти,
Чи повітря в нього зле?

Не колискою колише
Він навкруги дерева, -
Все сильніше і сильніше
Гілки гнуться, як трава.

Раптом дмухнув, зупинився,
Потім голосно завив, -
Наче боляче забився,
Або губу прикусив.

Що ти, вітер, серце краєш,
І за що такий напад?
Може, вітер, ти не знаєш ,
Що на дворі – листопад?

Робить він свою роботу,
Хоч і тяжко, мов тягар, -
Листя трусить на підлогу,
Потім зносить їх в ангар…

Не сумуй і не кручинься, -
В тому не твоя вина.
По весні зростає листя, -
Ось де справжня дивина!

Будеш гратися ти з листям,
Будеш в ньому шелестіти. –
З молодим та шовковистим
Будеш й сам ти молодіти!

История cоздания стихотворения: