Автор: Юрий Тригубенко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-05-22 07:23:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Та не за себе тільки я живу у світі!
А ще й за друзів, всіх, кого тепер нема.
За тата й маму любих… Сумом оповиті
Роки без них. Душа підранена й німа.
Дивлюся зранку… Обрій промінь зустрічає…
І не надихаюсь повітрям і життям!
А час іде. Та плин його не помічаю.
І за гріхи себе караю каяттям.
Не пригорнув, не підпустив когось до серця.
Кохав жінок, пірнав до дна чуття-ріки…
Було б можливо, у своє минуле вдерся,
Щоб знов кохати, до нестями, на віки.
Та все одно! Скоріш за все, не був би кращим!
Бо я таким, як був, таким і зараз є…
Не пробачав в житті нахабним та ледачим,
Тим, хто життя комусь марнує і псує.
Хто діточок своїх не любить так, як треба,-
Напризволяще кинув у життєвий вир…
Я по землі своїй іду! Дарує небо
З роками мудрість серця, злагоду та мир!
21.05.2019 р.
Світлина з Ін-ту.
История cоздания стихотворения:
В последней строке, вероятно, случайно не хватает парочки букв - "случившемуСЯ". |
Рецензия от: Владимир Роберта 2024-03-28 20:20:20 |
Я присоединяюсь к вашим рецензорам. Стих - герой нашего времени, четко, по сути, хорошая лирика. Ещё особое почтение вам, как человеку. Чернобыль помнят все. |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-28 20:15:41 |
Мені сподобалось,дякую) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-28 20:11:09 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |