Автор: Юрий Тригубенко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2023-07-27 08:49:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Чуття єдиної родини!

                                Я про сім`ю свого народу,
                                Не про радянськії часи…
                                Так! України славлю вроду,
                                Син материнської краси.
                                
Чуття єдиної родини
У всіх, у кожного із нас!
Зі сходу мчить до полонини,
Коли настав воєнний час!

Посеред ночі й серед днини
Тривоги спокій не дають!
І всі ми, діти України,
Відчули жах й ворожу лють!

Та згуртувались, як ніколи,
Згадавши, хто ми справді є!
Почувши вибухи довкола
І біль, що поруч постає!

Так! Всі ми різні. Та єдині,
Бо відчуваємо одне!
Всі українці ми віднині,
Коли становище складне.

Всім нам болить! За землю нашу,
Життя дорослих та дітей!
Такий сусіда, Бог мій, нащо?
Він вбивця, злодій без ідей!

Чому навчила його мати?
Що знав, до біса загуло?
Йому одне, аби вбивати,
Щоб українців не було!

А ми всі є! І будьмо разом
Тримати Армію свою!
Вона накриє мідним тазом
Росію в праведнім бою!

Бо козаки ми, українці!
Жага до волі! Сила є!
І слобожанці, й буковинці…
В єдиній постаті стає

Вся Україна! Смерть ординцю!
За все, що скоїв тут, у нас!
Чекайте нашого гостинцю
В Москві, відчутно, кожний час!

Ми не здамося руським ордам!
І землі наші звільнемо!
Вони отримають по мордам,
Бо на своєму стоїмо!

Чуття єдиної родини!
То не порожній вислів, звук!
У час тривожної години
Злиття сердець і душ, і рук!

27.07.2023 г.
Світлина з Ін-ту.

История cоздания стихотворения: