Автор: Юрий Тригубенко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-08-06 14:59:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

І Мавка кличе, чую, наче я Лукаш!

Попри Війну! Попри всілякі негаразди,
Живу із вірою у краще майбуття!
Нажаль, старий, до діла знов, у ролі газди.
Та сподіваюся, ще трохи, на життя!
Бо дуже гостро відчуваю ранні миті!
Як цю, де промінь сонця ліс збентежив наш!
І стовбури, і трави ласкою омиті.
І Мавка кличе, чую, наче я Лукаш!
Нікого в лісі ще нема! Ніхто не чує!
Аби і був? Навряд чи, що-небудь почув!
Один, на байку знов, на крилах мов, лечу я.
А я життя своє педалями кручу!
Поміж деревами твій образ кличе мене,
Моя кохана Мавка! Дівчинка моя!
В своєму глузді, відчуваю достеменно,
Та, наче марю, бо ще досі в сумі я!
Ще рання рань! У травах роси кришталеві…
І босоніж, я б залюбки... по споришу!
Роки минають, і минають дні серпневі.
Тут, на своїй землі, любов в душі ношу!

06.08.2023 р.
Світлина автора.

История cоздания стихотворения: