Автор: Юрий Тригубенко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-10-21 07:24:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Живу надією!..

Ну, що поробиш? Я і досі у журбі!
І ледве стримую чуття свої та сльози!
Зі мною разом, тільки вголос, плачуть грози.
І небо гримає дверима, як в трубі.

Мене полишили кохані! Назавжди!
Цього збагнути я, начасі, сам не взмозі!
-Та спокій прийде в душу! Стане на порозі!-
Мені шепоче хтось тихенько: - Ти зажди!

І я чекаю! Тільки спокою нема!
А час минає. Промайнули вже два роки.
Іде Війна в країні, стримуючи кроки,
Та туга в душу заповзає, мов німа.

Живу надією! На що, не знаю сам!
Що випадково посміхнеться мені доля?
Зустріну вітер щастя, навесні, край поля,
І я хвалу свою позичу небесам?

Хай буде так! Та плине час, немов ріка.
Я не один такий! Нас, скривджених, багато!
Складає доля із журби своє багаття,
А кожен з нас за все це долі доріка!

11.08.2023 р.- 21.10.2023 р.

История cоздания стихотворения: