Автор: Юрий Тригубенко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2023-12-22 05:53:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Знов про нашу мову, рідну та чудову...

                            
Українська мова рідна - не селянська!
Щоб збагнути це, потрібен тільки час!
Леся Українка! Ольга Кобилянська!
І Тарас Шевченко! - завжди серед нас!
У вустах інтелігентних наша мова
Найшляхетніша з усіх відомих мов!
Ручаєм гірським тече на ній розмова.
В Закарпатті був я свідком тих розмов.
Та не тільки був я свідком. Бо і сам я
Українською з людьми там розмовляв!
Не примушував мене ніхто! Так само,
Як ніхто мене на це не умовляв!..
Середовище впливає на людину.
А тим краще, коли мову знаєш сам.
Несподівано сприймав я ту годину:
Так було, мабуть, потрібно небесам!
Якось там, на Закарпатті, на світанку
Я, прокинувшись, спіймав свої думки,
Українською! Мов грім посеред ранку.
Як ручай карпатський, чисті та стрімкі!
Ось тоді і зрозумів, що знаю мову!
Одкровенням, відкриттям було моїм!..
Знов про нашу мову, рідну та чудову,
В Харкові згадавши, віршем розповім!

У дитинстві українську вчив, у школі.
І вважав, напевно, що її забув!
Ні, згадав! І наче птах злетів на волі,
Особливе щось відчувши, що здобув!
Час колись настане, суржик зникне в селах.
Чиста вимова повернеться струнка…
Мирний день прийде у посмішках веселих.
Мова, наче пісня, прилетить дзвінка!


22.12.2023 р.
На світлині з Ін-ту Ольга Кобилянська (ліворуч) та Леся Українка. 1901 рік.

История cоздания стихотворения: