Автор: лариса василишина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-05-18 17:08:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Я пам'ятаю.

Я  пам'ятаю  сильний  біль,
Моїх  батьків  і  тата,  й  мами.
Як  кожний  день  за  хліб  і  сіль,
Вони  Всевишнього  благали.

Я  пам'ятаю  крик  і  плач,
Коли  домівку  покидали,
Як  вигнав  з  дому  нас  палач,
А  ми  ішли  малі  й  ридали.

Я  пам'ятаю  до  дрібниць,
Як  в  ешалони  нас  запхали.
І  сотні  тисяч  різних  лиць
І  як  батьки  нас  затуляли.

Я  пам'ятаю  той  вокзал,
Мені  він  мариться  ночами,
Куди  нас  везли  я  не  знав,
Від  холоду  дзвенів  зубами.

Я  пам'ятаю  голод  злий,
Коли  ввижалася  хлібина,
І  крик  у  поїзді  страшний,
Вмирає  з  голоду  дитина.

Я  пам'ятаю  спраги  біль,
Відчувши  спраглими  губами,
Під  язиком  солону  сіль
І  сум  гіркий  в  очах  у  мами.

Я  пам'ятаю  кожну  мить,
Свого  життя  там  на  чуЖИні.
Мене  душа  іще  болить,
Болить  вона  мене  і  нині.

История cоздания стихотворения:

ЗАХОТІЛОСЯ НАПИСАТИ, ЩОСЬ ПРО ДЕПОРТАЦІЮ ТАТАР ,
МЕНІ ЦЕЙ НАРОД ДУЖЕ ПОДОБАЄТЬСЯ І Я ЇМ ЩИРО
СПІВЧУВАЮ.