Автор: Анатолий Плюта
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-09-24 11:58:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ХТО ГОЛОВНІШИЙ

Летять роки, лиш доля знає
Усе про кожного із нас,
Свої дарунки  посилає
Усім  окремо, в різний час.
              Хтось  усміхнеться, засумує,
              Можливо  долю прокляне,
              А  хтось дарунки  ті смакує
              Бо знає, що життя одне.
За  всяким ходить, не питає,
Хотів би ти того чи ні,
Ніде  з дороги не  звертає,
І навіть сниться у ві сні.
             Ой, доле-доле, стільки люду
             Пішло від тебе в небуття...
             Надію  втративши, що буде
             Можливість  ствердити  життя.
Що, доле, проти тебе  люди?
Творіння Божі, що в віках
Шукають де то краще буде
І... перетворюються в прах.
             Ти підминаєш всіх під себе,
             На кожному твоя печать,
             Що бачать ангели на небі,
             Коли ідуть когось стрічать.
На цю печать простому люду
Ти, доле, глянуть не даєш
Бо люд такий, що не забуде
Коли  життя ти забереш.
             Тобі так зручно, мабуть, доле?
             А що тобі, який тут жаль?
             Усім своє  життєве поле
             І час, і радість, і печаль.
То ж люд терпить тебе, вітає,
Сприйма таку – яка ти є,
Та Бога пошепки  благає
І молить за буття своє.
            ..На все, можливо, Божа воля,
            Гріхи і Божа благодать..
            Хто ж головніший, Бог чи Доля,
            У кого, люди,  запитать?

История cоздания стихотворения: