Автор: Анатолий Плюта
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-11-20 14:59:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

І ЗНОВУ ОСІНЬ

          
Чаклує осінь, вже семидесята,
Спадає лист, сріблиться сивина,
І є у кожній спогадів багато,
Є музика весела і сумна.
    Весела- то є радість, що минула,
    Сумна – то втрати, відчай, болі ран,
    Та жодна осінь чомусь не забула
     Сховати щось від пам`яті в туман.
Як жовтий лист летять за вітром роки,
Спливає час, його не зупинить,
Все важчими стають з роками кроки,
Життя минає, як нікчемна мить.
     Ось так усім, чи лиш мені здається,  
     Що кожна осінь плечі підігне,
     Що кожен з нас у певний час спіткнеться,
     А в погляді зависне щось сумне?
Не тільки осінь - кожен рік сторінка
Життя, яке минулим назовем,
Ніхто не знає де наша зупинка,
Скільки життя підкине ще проблем.
       Чаклує осінь, тихо, непомітно.
       Радіймо, поки час Господь дає,
       Хай кожен день усім буде привітним
       І смутку від життя не завдає.  

История cоздания стихотворения: