Автор: Анатолий Плюта
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-03-15 11:44:06
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

НЕБО ВІЙНИ

Війна жбурлялася металом,
Що падав з неба ніби град,
Було село та вже не стало,
Згорів понівечений сад.
Хлоп`я тулилося до мами,
Ковтало сльози і слова,
А небо тішилось смертями,
Війна затіяла жнива.
             Заховай мене, мамо, від неба,
             В ньому сонця давно вже нема…
             Мати сина горнула до себе,
             А навкруг була ніч і пітьма.
             Ми врятуємось, синку, я знаю…
             Покотилась сльоза мов кришталь…
             Від всіх куль я тебе заховаю  
             Відійде і біда і печаль.
Руїни й згарища лякали,
Де ж заховатись, сину мій…?
Бо ж небо ще не затихало
І вбитих кликало у бій.
Засни, синочку, біля мами,
Не плач мій любий, я жива.
Торкнула личенько вустами
І знов почула ті слова.

                Заховай мене, мамо, від неба,
                В ньому сонця давно вже нема…
                                                                                      
                                                                              А.П.                    

История cоздания стихотворения: