Автор: Сергей Носов
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2020-08-10 08:40:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Старі часи кріпацтва та негод...
Примара безнадійності щоднини...
Зубожений, затурканий народ
Тужив з колиски і до домовини.
На панщині стікало сім потів...
(Як маєш пана: хоч святий - ти винен!)
Хребта шмагали батоги катів,
І стогін у блакить небесну линув...
Та навіть наглядач ховав бича
І дозволяв годину для спочИну,
Угледівши хлопчиська і сліпця,
Що кобзу ніс закинувши на спину.
Підтягувались люди звідусіль,
Мостилися поближче до старого
І той, торкнувши струн, до їх душі
Тихеньким співом прокладав дорогу.
Він починав з веселого либонь,
Щоб зіронька в очах людських сяйнула,
Щоб у серцях затеплився вогонь,
Щоб, хоч на мить, душа біду забула.
Летіла пісня степом наче птах,
Всім дарувала сподівання крила...
А у старого, на його вустах,
Вже дума про козацтво причаїлась...
Він гідності насіння висівав,
Долаюче покірливість і відчай:
Хтось, до маєтку, "півня"* підпускав,
Хтось йшов, щоб бити ворога із Січчю...
Для того Богом дані кобзарі,
Аби з очей холопських знять полуду!
Прислухайся - в сьогоднішнім вирІ
Сліпий кобзар співа "сліпому" люду!
*"червоний півень" - пожар, підпал.
История cоздания стихотворения:
Безмежна щира подяка Ніні Трало за поміч з редагуванням і підготовкою до публікації!
Також вдячний Тетяні Лавинюковій за додаткові підказки!
Прекрасное
стихотворение.Твои
стихи,Юра, наполненные
любовью, чистотой и
светом. Человек - сосуд... Чем наполнена душа, то и льется из сердца. Обнимаю, |
Рецензия от: Антонина Лисянская 2024-03-28 12:53:02 |
Это было всё давно, А сегодня всё равно. Мы боимся лишь ракет, И что выключат вдруг свет. |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 12:53:02 |
Жизнь дружище, она
такова, Подбираем по морде слова. |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 12:48:54 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |