Автор: Любов СЕРДУНИЧ Тема:Свободная тема Опубликовано: 2014-10-04 20:55:29 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ДВІ МОСКОВІЇ
ДВІ МОСКОВІЇ На 350-ий рік «Росії» в Україні
За коріння вкраїнне, за поклик горінь Їх згадаємо кожного року: Є ж «Росія» поетів, співців, матерів… Тільки є – й зі зворотнього боку!
То імперія вбивць і жандармів, катів, Підлабузників і яничарів. Їх для певности ще й возвели у святі – На криваві молитися чари.
Є «Росія» мучителів, стражів, царів, Підлих зрадників і фарисеїв. Ми лишалися сіл за «невинне» парі – І кацапились вкрадені села.
Є «Росія» Іванушок-«зранкуналий» І «тьоть Моть», що жиріли з Вкраїни. Йдуть новітні гетьмани вклонитися їй, Не з принуки-безвиході – вільно!
У Московії – не монолітний анфас, Однобока і посмішка в профіль. Хоч і шуйцею гладить вряди-годи нас, Та правицею шле на Голгофу!
Розпізнаймо облесливих взорів вогонь І гадюче обличчя тиранів! Сподіваємось благ від «братання» того – Дочекаємось солі на рани!
Пресумний рік відзначення! Хитра мета: В нім забути русяву князівну, Від якої украдена й назва свята: Русь («Росія»), – Мою Україну! (@ Любов СЕРДУНИЧ, 2003).
История cоздания стихотворения:
Є у Московії й адекватні люди, і навіть генії, та тільки погоди вони там не роблять... Імперія є імперією, страждають від цього всі.
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 590
чесна позиція. і правда Ваша правдою є. роблячи "братання" та "вічну дружбу" з сусідами своїми, женучи їх то до гулагів, то до соловків, і собі такого лиха робила, видавлюючи людське, сіючи звіряче. от і виріс за століття не то вічний смерд, не то раб з доброї волі, не то віччне м/ясо гарматне черговому карлику кремлівському...
а вже кому й залили мірою повною гарячої смоли за комір - то Україні...
Слушно, пане Василю. Так і є. ТомУ й пишу, що дві Московії є. Прикро, що більшість її - зазомбована. А загалом - орда була і є. Й орду нічого не змінить. Та "нам своє робить!". Слава Україні!!!
маємо робити, бо наше житя є наше життя тут; тільки й обманювати маємо перестати себе: ворог ніде не дівся, в пекло не звалився і гадити, підлість чинити, смердіти буде, - поки не прийде на нього просвітлення. чи Китай.
Гарний і дуже правильний вірш. Погано знаємо ми свою історію, історію України-Русі. Одну цікаву книжку знаю з цього приводу, М.Аркаса. Та й ту написала людина, котра не була вченим у звачайному розумінні слова. Ще гірше, що своєї історії не знають росіяни. Ще питання, хто "Брат старший". Чи не так? І про імперію теж правильно, Любо. Яка б вона не була, а лишається загарбником і катом. І це теж висновок історичної науки. Нам, українцям, не вистачає почуття гідності та самоповаги. Треба цьому вчитися та ставати собі гарантом і захисником. Слава нашій Україні!
Хочу ще додати до сказаного мною. Дійсно, що маємо дві Московії. У другій живуть наші друзі та рідні. Прості люди, як і ми. Не політики і зрадники народу. А іще Росія дала світу генієв слова, музики та мистецтва. І не тільки. Гадаю, що їх імена не потребують бути названими, бо всі ми їх знаємо.
Дякую, пане Юрію, за солідарність! Саме так і я думаю. Саме це й хотіла сказати своїм вІршем. Питання, хто нам брат і чи є московини старшими - зовсім не питання (не проблема), позаяк це вже давно досліджено. І не брат, і, тим паче, - не старший. А нав'язали вони нам цю думку, аби приспати нашу пильність. І таки приспали! Бо не читаємо ні Миколу Аркаса, ні Павла Штепу, ні інших дослідників історії. Тому й не сподівалися ножа у спину, за що зараз і розплачуємося... А наші рідні там у наш час, зокрема, зараз, - переважно в ТІЙ московії: путлерівській. Генії московії?.. Вони майже всі - іноземного походження, у тому числі - й українського. Це - довга розмова. Дякую Вам за те, що читали, і за допис! Слава Україні!
Дякую, пане Юрію, за солідарність! Саме так і я думаю. Саме це й хотіла сказати своїм вІршем. Питання, хто нам брат і чи є московини старшими - зовсім не питання (не проблема), позаяк це вже давно досліджено. І не брат, і, тим паче, - не старший. А нав'язали вони нам цю думку, аби приспати нашу пильність. І таки приспали! Бо не читаємо ні Миколу Аркаса, ні Павла Штепу, ні інших дослідників історії. Тому й не сподівалися ножа у спину, за що зараз і розплачуємося... А наші рідні там у наш час, зокрема, зараз, - переважно в ТІЙ московії: путлерівській. Генії московії?.. Вони майже всі - іноземного походження, у тому числі - й українського. Це - довга розмова. Дякую Вам за те, що читали, і за допис! Слава Україні!
Это стихотворение
написано очень заботливой
и сильной мамой, звучит,
как молитва, в ярких
лучах добра и надежды, а
какая энергетика!
Спасибо, Людмила! С
уважением!
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.