Автор: Любов СЕРДУНИЧ
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2014-11-22 00:33:58
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"ХТО ВІДПОВІСТЬ?"

ХТО ВІДПОВІСТЬ?
Стискається серце, холонуть долоні,
Як лиш уявляєш ті втрати без війн.
Це ж скільки народу померло ще в лоні!
І хто за ті чорні діла відповість?

      Червоні «конателі» то, торбохвати,
      Сатрапи, іуди – голодна мара!
      Могли на могилах вони святкувати,
      Як люд український ущент вимирав.

Людей у кагати кладе моровиця.
Вже трупень, капутень, могилень – зима.
А нива, пахучий хлібець тільки сниться.
О, чим закропитись? Ні крихти ж нема.

      А там – людоїдень вартує на чатах.
      Не квітень – капутень, не червень – чума.
      Укрились навіки барвінком хрещатим,
      Немов не було. Півсела вже нема.

Конає в погибелі пів-України,
Бо зверху, при владі, кацапи й жиди.
Забрали худобу і все – до зернини,
Лише не забрали повітря й води.

      І пухли, й потухли, нема і схорону.
      І падали тихо навіки в траву.
      Люцифера ми допустили до трону!
      Його дитинчата понині живуть.

Хвалять ту епоху, бо їх годувала,
За плани давала посади, грошву.
Хто більше погавка, в того більша ставка,
Та бач’, не розпре ненажеру Москву.

      Стискається серце, холонуть долоні,
      Як лиш уявляєш ті втрати без війн...
      Це ж скільки Вкраїни померло ще в лоні!
      І ХТО за ті чорні жнива відповість?!!
(© Любов СЕРДУНИЧ).

История cоздания стихотворения: