Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. (Л. Костенко)

Автор: Альгиз
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-04-02 10:11:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Жіночий погляд

"Материнство достойно уважения. Отец — всегда только случайность". (Фридрих Ницше)

До чого я веду... Материнство більш не шанується. Воно знецінилось. Й це сталося мабуть тому, що
людина про нього все знає... ніби. Зняли кіно про зачаття, розклали по полицях гормони й всі процеси, що
з ними пов'язані. Але це не додало жінці більш поваги чи більш високого статусу.
Те, про що зараз напишу, жінки знають. Знають й чоловіки, у котрих є діти. Але все одно, вони цього не
переживали особисто.
Не блювали зранку, не пхали до рота все, що побачать через постійну нудоту, не мали пропасниці від того,
що хочеться о третій годині ночі піни від пива, чи полуниці взимку.
Не носили живіт, підтримуючи його руками крізь кишені, бо бандаж не допомагав (а в далекі 80-ті їх неможливо було дістати,
а якщо пощастило і ти таки купила це пристосування, то воно було на шнурках та з
металевими спицями, котрі підтримували спину).
У них не змінювалось обличчя, не з'являлись пігментні плями, розтяжки на животі, грудях,на сідницях,
тому що за 9 місяців ти набирала не 12 кг по нормі, а 20 чи 25. І не тому що жерла все підряд, а тому що
з'являвся невідомий звір під назвою "нефропатія" . Всі твої внутрішні органи були стиснуті дитиною всередині тебе.
У них ноги не ставали, як стовпи чи слонячі товстенні ноги, коли на вулицю можеш вийти тільки в капцях.
Й навіть вони ледь налізали і ноги буквально, як тісто, витікали з них...
Вони не задихались ночами і протягом 5-ти місяців не спали сидячи.
Вони не розривались навпіл під час пологів, їм не зашивали проміжність, у них не йшла носом кров, тому
що від напруги підскочив тиск та від потуг лопнули судини на обличчі й воно стало синім...
А ще... жінка під час полог витрачає сили, що потрібні для підйому 1-й тони на висоту 1 метр. Це я не
видумала, якось читала давно. На що один чолов'яга мені казав: "Подумаєш! Це ж всього на якусь
хвилину..."
І коли жінка приходила з пологового будинку додому, вони не казали їй: "Відпочинь, люба!" Ні... вона
горіла від застою молока у грудях, але ніччю чоловік не вставав. Йому ж на роботу! Ти ж відпочивала 9
місяців!
А потім випадково ти почула фразу: "Вагітна жінка - бридка...незграбна... не сексуальна"
Я не кажу, що всі жінки мали таку вагітність та роди і не всі чоловіки такі... мабуть. Але, спілкуючись з
іншими жінками, я прийшла до висновку: в більшості випадків це так.
У чоловіків немає поваги до материнства відносно своїх жінок, тому що їх не навчили батьки. Їхні  сини
навряд чи зможуть цьому навчитись.
А матерів вони поважають? Цінують? Чи це просто жінка, котра вписана в свідоцтві про народження?
Ніцше сказав, що батько - випадковість, а мені здається, що ось таке батьківство - закономірність на фоні
тотальної неповаги до жінки.
Але гарну світлину чому не зробити? Це модно.

История cоздания стихотворения:

Життя

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 273

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.

Елена ТомА

Меняются времена и отношение к материнству тоже. Немного не понятны слова Ницше, Разве можно говорить, что отцовство - это случайность? Я не согласна.

2018-04-16 20:50:20

Альгиз

Мабуть ти не зрозуміла. Від вагітності можна позбутися. Й чоловік може думати, що це його дитина, а насправді - ні)) Це життя. так все й є. Вася хоче бути батьком дітей Світлани, але вона побралася з іншим парубком. Це конкретна жінка може виносити дитину й вона обирає йому батька, а не навпаки.

2018-04-16 21:01:20

Елена ТомА

Теперь понятно, спасибо.

2018-04-16 21:13:14

8 КороЛев

"не
пхали до рота все, що
побачать від постійної
нудоти" тобто через постійну нудоту чи щоб побороти її? #
їх неможливо (разом) було дістати #
дитиною всередині (разом) тебе #
з пологового будинку додому (разом) #
Згущуєте фарби, асмерівчанонько; не живіть плітками)
Слова Ніцше мені взагалі не є зрозумілими.

2018-04-08 08:17:31

Альгиз

Я з вами погоджусь, що моя українська не досконала. Я тільки почала її вивчати. Тому дякую за зауваження. обов'язково зроблю роботу над помилками.
Але не погоджусь з вашими висновками щодо пліток.
Я звернула увагу на слова Ніцше, потім побачила фото в інтернеті...
Зараз дуже модно робити фотосесії. Люди витрачають на це цілий день, беруть із собою валізу з одягом, платять чималі гроші. І все це для того, щоб показати себе. які вони гарні, як чоловік любить свою дружину, як очікують на дитину...
А що в житті? А в житті сварки, побиття, розлучення та небажання чоловіка допомагати матеріально. Жінка виховує дитину сама.
І ніяких пліток. Нюхали порох.
Хочу звернуть увагу, я нічого не стверджую. Я ділюсь думками.

2018-04-08 09:23:35

8 КороЛев

То що ж робити з цим нам треба?
Всі зміни починати з сЕбе)

2018-04-09 00:53:53

Альгиз

я з себе й почала)

2018-04-09 01:09:51

8 КороЛев

То черга за мною!)

2018-04-09 03:16:55

Юлия Щербатюк

Цікава робота, Лефаро. Думаю, що приблизно так воно десь і є. Немає тієї поваги до материнства, на яке воно заслуговує... Але і деякі жінки аанадто активно прикладали до цього руку... Особливо ті, дітей яких виховувала держава в інтернатах для дітей, позбавлених батьківської опіки. І цих дітей було до десяти із однієї сім'ї.
Актуальна тема. Дякую, Лефаро!

2018-04-02 14:16:33

Альгиз

Але в таких сім'ях була не тільки мати. Де був батько?? Чому все звалюють на жінок? Я не виправдовую, ні! Але батьків - двоє!
Якщо вони обидва не мають відповідальності та любові до дітей, чому звинувачують лише жінку?
дякую за відгук! Мені цікаво ваше ставлення до цієї теми.

2018-04-02 14:32:22

Ника Неви

Знаєшь, Ле, не зовсім с тобою згодна.
Бо вагітність вносить радикальні зміни в життя і чоловіка і жінки. Це торкнеться всього - відносин, поглядів на навколишній світ. Це випробування сім'ї на міцність, на довіру та розуміння один одного. Це - обмеження бажань, відповідальність за нове життя, перебудова планів та перегляд життєвих цінностей, заглибленість в нескінченні побутові справи ... і цк торкнеться і чоловіка, і жінки.
Чоловікові дуже важко налаштуватися на хвилю переживань своєї дружини. Жінка з самого початку вагітності вже знаходиться в стані постійного контакту зі своєю майбутньою дитиною. Вагітність дає унікальну можливість отримати масу незвичайних, нових, хвилюючих відчуттів, дає відчуття наповненості, єднання. Звістка про прийдешнє батьківство для чоловіка, особливо для молодого, амбітного спочатку викликає справжній ШОК. Він не відчуває безмежної радості, щастя, як пишуть в жіночих" журналах. Мені здається, чоловік відчуває тривогу, паніку і страх сильніше своєї вагітної половини. Радість батьківства до них приходить набагато-набагато пізніше .На них тепер лягає відповідальність крім психологічної підтримки, взяти на себе більшу частину зовнішніх проблем, створювати захисний бар'єр між жінкою, що носить його дитину, і рештою світу.
Не всім чоловікам це по силам, так само як і не всім жінкам по силам бути справжньою мамою, а просто біологічною. Все це дуже індивідуально і залежить від дуже-дуже багатьох факторів.
А світлини? Чому ж не робити? Якщо відчуваєш в цьому потребу. Інша справа чи потрібно такі інтимні, ба ні, навіть, сокровенні моменти виносити назагал?)))

2018-04-02 12:08:35

Альгиз

Ніко, мабуть я погано висловилася. Я згодна з тобою. Це зрозуміло, що чоловікам важче пристосуватись, звикнути, усвідомити. Тому я говорю про ПОКОЛІННЯ. Треба говорити з хлопцями. Батько має не тільки говорити , але й показувати на особистому прикладі - як саме він ставиться до своєї дружини, до матері свого сина. В дівчатах також треба виховувати жіночність та здатність бути доброю жінкою та матір'ю.
Якщо жінки все беруть в свої руки від виховування дітей до заробітка, то про яку допомогу, розуміння та підтримку може йти мова?
Я про те, що сім'я - це спільне існування двох різних вимірів. Треба навчатись домовлятись, розуміти та допомагати один одному. До речі, дозволяти розвиватись, мати особистий час. простір обом! Для цього важливо навчитись бути поряд, а не володіти.
Дуже вдячна тобі за думки та чесну розмову.

2018-04-02 12:29:24

Ника Неви

Тут я з тобою не просто погоджуюсь, а на всі сто відсотків. Та життя зараз таке швидке і дінамічне, що іноді в перегонах ми всі забуваємо про головне - про те, що воно дуже швидкоплинне і залишаючи порозуміння в сім'ї та виховання дітей на потім, можно просто не встигнути це зробити.

2018-04-02 12:37:33

Лариса Гараган

Звичайно, все, що сказано про стан вагітної жінки, це так. Але ж і чоловіки страждають разом з нами. Їм болить те, що нам боляче. Є винятки, але мені зустрічалися щасливі батьки.
Дякую, Альгіз, за тему!

2018-04-02 11:40:27

Альгиз

Дякую, Ларисо!
Як би у всіх було так, як ви кажете, не було б цього есе. Але я рада, що вам та вашим знайомим пощастило.
Дякую!

2018-04-02 11:52:30

Лариса Гараган

2018-04-02 14:08:43

Гром Слобожанський

Сейчас стало модным втоптать отцовство, умалить роль семьи. Мать - одиночка более моднее стало в этом мире. Она больше защищена государством нежели семья, или вдовы. Мир диктует свое, звериное как Ф. Ницше. Вот, у леопардов, например, самки воспитывают детенышей и у слонов так же. Самцы нужны лишь для спаривания. Они уходят и не участвуют в жизни матери и детей. Но, Бог по воле Своей положил для человека семью как ячейку общества, где есть отец и мать, а у них дети. Не два отца, или две матери, о один отец и мать. Институт брака пытались давно разрушить. Еще Ленин с Крупской, но у них лишь получилось унизить авторитет семьи и все. Сегодня идет война за уничтожение семьи.

2018-04-02 11:32:30

Альгиз

Громе, я буду намагатись відповісти вам, але ви торкнулися багатьох боків цієї теми.
По-перше, саме радянська влада утворила рівність між чоловіками та жінками. Не будемо згадувати все. Гадаю, ви достатньо про це й самі знаєте.
По-друге. Сім'я - це як раз задля навчання. Ми навчаємось жити поряд. Дві різні людини, два різних світи намагаються жити поряд. Тому я настоюю на тому, що не має бути такого ставлення до жінки. Якщо їй доводиться заробляти поряд з чоловіком, воювати, то й дітьми мають займатись обидва.
По-третє. Бог на ставив для себе задачу робити нас щасливими. Навпаки. І він допомагає подолати шлях тому, хто хоче допомоги, та робить кроки в цьому напрямку. Наша задача не щасливо жити , а шукати путь до Всевишнього.
Розумію, з моїми поглядами не всі погодяться. Але така моя думка.
Дякую за відгук.

2018-04-02 11:51:25

Гром Слобожанський

Так, знаю. Але рівні права між жінкою та чоловіком привели лише до безладу. Ми всі різні як особистості тв є різними як по статі. Щастя розуміння відносне. Воно є як висновок. Жінок тільки в Ізраїлі призивають до армії. В інших країнах то не є обов язково. Що вже дає зрозуміти, що фактично немає рівності. Чоловік та жінка в сім ї повинні доповнювати один одного. То є щастя.

2018-04-02 12:58:11

Всеволод

"Батьківство - це випадковість"... АГА! ЩАЗ! А хто терпів примхи вагітної жінки та заробляв гроші на її примхи? А хто лестив їй навіть тоді, коли вона на це не заслужила? А після народження дитини...
У нас двоє дітей, обох уколисував я, на це йшло ( у другої дитини років до трьох) більше години. Бо дружина говорила:" Вколиши Ти, бо я бі-і-ільше не мо-о-ожу!" Вона народжувала один раз, а я три роки по півтори -дві години кожен вечір дитину улещав, щоб заснула.
А ваші серіали - це окрема тема. Як починалась чергова серія, дружина зразу: "На дочку (сина) та роби шо хош, бо зараз серія "... Що та дитина, серія важливіша! Я потім анекдоти про її серіали складав. Бо вони такі смішні своєю тупуватістю та передбачуваністю.... Ага,батьківство випадковість!
Ви на себе, шановні мами, подивіться!

2018-04-02 11:18:54

Альгиз

Поважний Всеволоде, я указала , що мабуть не всі такі чоловіки. Але що я вам зараз скажу...
Я написала про хвилю зневаги, котра накрила людство.
Доти , поки ви рахуєте, що та скільки зробили та заробили для неї чи її примхи, до вас й будуть так ставитесь. Я про це й кажу. Ви не жінку поважаєте, а себе жалієте.
Так, у кожного своя роль в цьому житті. Але я не бачила вагітного чоловіка жодного разу, а ось військову жінку - багато разів. І на війні вони гинуть поряд з чоловіками. Так гідні вони поваги чи ні?
Я кажу про те, що з повагою, з любов'ю легше проходити все перепони та негаразди. Разом, розумієте?
Жінка - це не станок для відтворення дітей, не домогосподарка, не тренажер терпіння.
Чоловіки люблять своїх доньок .. дуже. Але ці доньки будуть чиїмось жінками. Якої долі ви хочете для неї?
Я про спільний шлях під назвою життя. Разом - це значить все разом, а не тільки спати.
Дякую за відгук! І якщо я вас образила, вибачте. Це есе не особисто про вас. Ви ж розумієте, що чоловіків багато у світі?

2018-04-02 11:40:13

Всеволод

Шановна Альгіз, зверніть увагу - майже всі відгуки на Вашу мініатюру мають присмак критичності. Пов"язана ця критичність зі зміною ролі чоловіка та жінки в сім"ї. Були часи, коли чоловіки заробляли гроші, а жінки вели домашнє господарство та доглядали дітей. Щоб наглюка-чоловік не міг, вернувшись з роботи, ляпнути дружині: "Я вкалую, як папа Карло, а ти ледарюєш, твоя робота є ніщо", був потрібен культ Матері. Зараз обов"язки по утриманню сім"ї та дому, вихованнюдітей та тому подібне поділені між обома статями приблизно порівну, тому нам потрібно або створити два культи (Батька та Матері), або один культ Сім"ї.
Наприклад, мені лікарняні оплачувались, а дружині - ні. Тому з дворічного віку всі дитячі хвороби з їх вреднощами та турботами були мої. Але теоретично це жіноча, материнська справа! То чи не маю і я право на шматок слави від культу материнства? Ось у Японії, де всі жінки по хатах, а у чоловіків десятигодинний робочий день, вони малих дітей бачать тільки по вихідних - о, там окремий культ Матері має бути обов"язково.

2018-04-05 10:36:33

Альгиз

Нам не треба рівнятись на інші країни та культури. У нас є своя. Я з вами погоджусь, що потрібен культ матері та батька та культ сім'ї. Але не в тому сенсі, в якому виховували в радянському союзі : вмерла- так вмерла. Тобто терпи, бо всі терпіли й ти не цукерка не розтанеш. мабуть ви не розумієте, про що я писала. Я не проти чоловіків. Я за повагу, за розуміння та підтримку. Критично ставляться - так, але в розмові таки погоджуються. Чому одруження повинно бути пеклом, а материнство - мукою та стражданням? Я пропоную любов у відносинах - батька до матері та навпаки, дітей до батьків та навпаки. ми зростаємо в середовищі тотальної зневаги й передаймо це своїм дітям у вигляді жахливого прикладу: лайки, побиття, образ, розлучення. Це есе я написала , коли побачила фото в мережах. Саме ця "гра" на публіку викликала почуття й бажання написати свої думки. Є гарні світлини, але насправді що?

2018-04-05 12:02:03

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений