Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. (Л. Костенко)
Автор: Альгиз Тема:Свободная тема Опубликовано: 2018-07-27 13:09:15 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Ловец счастья (конкурсное)
Мысли шуршали, как крыльями бабочки. Однообразные, скучные, серые… Я их разглядывал, сидя на лавочке в парке, с собою тихонько беседуя.
- Эта, что с белой полоской – вчерашняя, вновь прилетела, напомнив о юности. Та - бледно-серая, с кромкой по краешкам, будто бы свежая... с долей угрюмости.
Роем кружатся, слюдою прозрачною. Я не хочу их выслушивать сызнова! Может быть, есть не такие невзрачные? Был же я счастлив когда-то неистово!
Вдруг, между них промелькнула лимонная… Свежестью цвета всю серость развеяла! Словно вспорхнула мечта изумлённая, крылья трепещут – два маленьких веера.
Образ, мне милый, возник из минувшего. Память проснулась… тревожно, волнительно! Я превратился из старца уснувшего - в страсть и в желание мчаться стремительно
и возродить, что самим похоронено! Только взметнулась та стая унылая, мысли, что мною же были прикованы, чтобы вернуть вновь покой да идиллию.
Нет, не позволю исчезнуть я радости! Приберегу… спрячу бабочку в баночку! Буду хранить для себя, для наглядности счастье крылатое – неба посланника!
История cоздания стихотворения:
Конкурс "Гра в асоціацію". Написати вірш за картинкою. Об'єм - до 35 рядків. Не описувати, що бачиш, а розказати історію. Картинка у кожного своя. Надається ведучим конкурсу.
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 467
Душа тремтить коли читаю Ваші Вірші. Дійсно, ми не цінуємо Миті Щастя, відчуття наповненості Любов'ю. Мить Чистоти губиться серед примарних пестощів, спокус. І так буває що Творець нагадує ЇЇ запахом. Ми сприймаємо це як Саудаде (Saudade)....ДЯКУЮ!!! Інші кажуть.....Дежавю
Нашому народові притаманні мрії про те, як би воно було, якщо б.... Не всі вміють бути вдячними за те, що було, відпускати з легкістю , але йти далі. Робити все, щоб тобі самому, твоєї душі було добре, щасливо сьогодні, а не вірувати десь у минулому.
Я обожнюю ті миті, коли щось раптом нагадує мені минуле. Чи то голос, чи аромат, чи ситуація... такий трепет в середині, ніби ти щось втратив дуже дороге, важливе... І ти вже не слухаєш тих, хто поряд. Ти шукаєш очима те, що не можливо побачити, тому що його нема. Є тільки натяк...Це пробуджує спогади та сум за дивовижними минулими моментами...
Дякую. Дуже вам вдячна, що нагадали й ви мені про мої молоді роки)))
Где взять такую копилку надёжную,
для удержания мысли порхающей?
Чтобы в минуту неосторожную,
дверь не открылась её обиталища,
чтобы в минуту тоскливой тиши,
её применить как бальзам для души.
Ну... це має зовсім інший зміст. Я писала про бездіяльність, про готовність спостерігати аби нічого не робити, щоб повернути щастя...
Але я все одно вдячна вам за поетичний відгук. Приємно, що мої рядки вас надихнули. Я сама пишу дуже часто екси , отримуючи натхнення від чужих рядків, і завжди вони не про те, що в оригіналі )))
Це тому, що бачення ситуації у кожного різне і мені іноді дешо прикро, коли реакція на мій екс буває, м'яко кажучи.. Тому вдячний за розуміння, я зрозумів, прочитавши, про що мова і екс вимальовувався інший та прочитав історію, подивився на малюнок і результат Ви читали
Шкода взагалі, що замість того, щоб відновити життя в щасті, пам'ять про нього ховають в баночку... котра, як ви кажете, досить недовговічна.
Дякую за вашу думку, за те, що читаєте мене.
У одних голова на
двери,
И ученье про мертвого
плотника
Разжигает страсти
внутри,
Не понять им простого
работника,
Восхищённого с фузом
гитарой...(...)
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.