Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. (Л. Костенко)

Автор: Альгиз
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-02-12 13:20:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Напередодні Весни. Реквієм за Зимою)))

         На старій башті, що стоїть на площі в самому центрі невеличкого міста, до якої збігаються всі його вулички, годинник
пробив північ. Біля підніжжя цієї башти стояв чоловік,  задравши голову догори, спостерігаючи за стрілками годинника. Після
дванадцятого удару, він різко розвернувся та з молодечим посвистом розхилив поли кунтуша з голубої парчі, зірвав з голови
капелюха з білого довгого хутра та підстрибнув, клацнувши у повітрі підборами. Коли він став на ноги, земля відгукнулася
стогоном, бо була мерзлою, голою та чорною.  Невідомий озирнувся навкруги, ще раз свиснув, змахнув вильотами і
розкрутився навколо себе, здіймаючи пожухле мерзле листя у воронку.
В цей самий час з небес до нього понеслася сніжна куля. Чим ближче вона наближалася до землі, тим більше ця купа
сніжинок ставала схожою на коня. Одягнув капелюха, незнайомець стрибнув на білосніжного скакуна і схопивши його за
гриву, рвонув  одночасно навсібіч.
Там, де кінь ступав копитом, в ту же мить земля вкривалася снігом і, замітаючи його своїм довгим сріблястим хвостом, він
створював завірюху. Це прийшов Грудень - перший місяць зими. Зовсім молодий хлопчина з кучерявим чубом, у хвацькому
хутряному капелюсі набакир. Само слово "грудень" нагадує снігура з червоною грудкою. І у парубка щоки рум'яні, очі веселі,
бо це ж весело - віяти хуртовинами, вкривати водойми льодом, одягати дерева в пухнасті шуби. Так носився він по  місту
цілий місяць.
У назначений час він повернувся до башти, відпустив коня, і зник, ніби його й не було. А хуртовина ще довго буде
наспівувати про його зухвалість, веселий та нестримний характер…
       Біля стіни башти вже стоїть інша людина. Так, ви праві! Це Січень - вже зрілий чоловік. Не такий хвацький, не такий
жвавий. Одягнений скромно: в сині шаровари та білий жупан, розшитий срібними та блакитними шнурами. Проте капелюх
також білий та кудлатий. Білий, тому що це - колір зими. У нього легка, триденна неголеність, поважна хода; Січень міцно
збитий, погляд примружений, бо розуміє, що скоро кінець... Проте, самовіддано починає дмухати вітрами, сипати снігом.
Іноді пасує перед мінливістю природи та погоди і терпляче жде , щоб висікати вітром та снігом обличчя людей, відполірувати
пішохідні доріжки, завалити заметами траси... Але час приходить і Січень здає свій пост  старшому братові. Настає
час Лютого.
     Старий, кремезний дядько, з сивими вусами та бородою, з льодяними очима, в білому капелюсі по самі кудлаті брови... На
ньому хутряний кожух, а в руках тримає льодяний посох. Він сердитий, бо час його самий короткий, та ще Весна дихає у
спину. То вітер теплий прилетить, то дощ піде, то температура підніметься, аж з середини танути починає... А ще він
сердиться, що Весна йому, насправді, дуже подобається. Вона хвилює його своїм теплом та ароматами, ніжністю раптових
дотиків, коли він раптом замріється, відпочиваючи від видування вітрів. Від її дотику навіть дихати не може, губиться,
хвилюється і... починає танути. Тоді навколо виникають калюжі, сніг зіщулюється, сіріє, як і його очі. Вони стають теплішими,
наповнюються сльозами... від почуттів, від безпорадності, від нездійсненності мрій...
Одного дня він зовсім занедужає від тепла і ароматів, не зможе рухатися, ляже на березі річки чи в ліску, де ще не дуже
тепло, і потихеньку почне розчинятися у повітрі та землі... Крізь його прозору душу почнуть проглядати проліски та
примули, і незабаром від Лютого не залишиться і сліду.
Весна захопить його володіння. Її час пахощів, цвітіння, пташиного співу буде продовжуватись значно довше, ніж
зимовий, бо вона постійно заграє з Літом, а воно дуже тепле, лагідне та шляхетне. Ніколи не сперечається з Весною. І не
зрозуміло чи вона в ньому розчиняється, чи він в неї, але  їхнє змішування нікого не бентежить, не засмучує, а лише дарує
радість, красу та кохання.


Іллюстрація - Урі Лессер "Весна" 1903 р.

История cоздания стихотворения:

Був немаленький коментар до вірша Серни. Трохи розважаюся))

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 388

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 9.
Дякую Альгиз! Мені дуже сподобалося, як Ви написали. Хай Вам щастить!
2019-03-20 23:45:14
Вельми дякую за відозву!
2019-03-21 08:20:37
Чудовий етюд.
Чекаю продовження Вашої біографічної оповіді. Мабуть інші теж...
Успіхів і натхнення!
2019-02-13 12:57:11
Вельми дякую!
2019-02-13 13:01:19
Мені дуже сподобалася ця розповідь, Ле. Особливо почуття Лютого до тепла та ароматів Весни. Чудово!
2019-02-13 10:40:02
Дякую, Миколаю!
2019-02-13 10:46:58
Очень красивые образы и прекрасный стиль! Мне понравилось!
2019-02-13 10:05:09
Дякую!
2019-02-13 10:06:27
Дуже файно й поетично! І ніякий це не реквієм, а цікава розповідь, може й для дітей, про зимові місяці року, які змінює Весна! Сподобалося мені, тим більше, що розповіла українською мовою, ще й такою гарною! Мій респект тобі й шана, люба Лефаро!
Особлива подяка від мене за чудову пастель Урі Лессера!!!!
2019-02-12 17:46:43
є дуже дякую за щедрий відгук!
2019-02-12 18:00:41
Очень понравилось. Три разных характера. А внешностью почему-то больше всего привлёк Январь с его трёхдневной щетиной.
2019-02-12 17:16:29
У кожного свої уподобання))) дякую!
2019-02-12 17:20:33
2019-02-12 17:20:55
Гарна оповідь про зиму у трьох її іпостатях - трьох місяцях. А весна вже на порозі.
Сподобалося, Альгіз, дякую!
2019-02-12 16:26:29
Красно дякую!
2019-02-12 17:21:12
2019-02-12 20:12:38
Альгіз, мова вишукана, барвиста, розмаїта! Вражено пишаюсь і захоплююсь Вашими талантами! Мальовниче оповідання запрошує у чарівний світ казки, дуже подобається!
2019-02-12 16:25:59
Навіть не маю слів, щоб висловити своє здивування та одно час радість. Ваша оцінка говорить про те, що я недарма сиділа зі словниками та читала книжки українською. Це надихає. Знаю, ще багато треба працювати, але зараз це буде вже не важке навчання , а приємна подорож))) вельми Дякую!
2019-02-12 17:15:23
Альгіз, недарма! Дуже добре! Дякую Вам!
2019-02-12 17:39:40
Ваш рассказ-комментарий, Альгиз, вполне сгодился бы для рассказа детям о трёх зимних месяцах. Он такой добрый и воодушевлённый.
Всего доброго Вам.
2019-02-12 13:46:53
Вельми вдячна вам за теплий коментар!
2019-02-12 13:50:06

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Як сонячно!
Рецензия от:
Всеволод
2024-03-28 12:59:25
Прекрасное стихотворение.Твои стихи,Юра, наполненные любовью, чистотой и светом.
Человек - сосуд...
Чем наполнена душа, то и льется из сердца. Обнимаю,
Рецензия от:
Антонина Лисянская
2024-03-28 12:53:02
Это было всё давно,
А сегодня всё равно.
Мы боимся лишь ракет,
И что выключат вдруг свет.
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-28 12:53:02
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.