Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. (Л. Костенко)

Автор: Альгиз
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-03-24 12:16:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ФРЕНК

Задні дверцята автівки відкрились, але досить довго ніхто не з’являвся.
«Може треба допомогти?» - подумала я та вирішила
підійти до машини. Не встигла я нахилитися, щоб подивитесь, що там у
салоні відбувається, як з’явилося спочатку
незадоволене обличчя, потім шия, вся у складочку, і нарешті тіло.
Незграбно перевалюючись та сопучи, він глянув на мене з
докором та німим запитанням:  «Ну, куди йти, показуй!» Я полетіла по
сходах вгору і вже збиралася відчинити двері в під’їзд,
але відчула, що за спиною нікого немає... Він стояв біля першій сходинки
та з сумом дивився на мене. Я повернулась, підхопила
його і, підтримуючи, потягла  до ліфту.
Це Френк. Він погостює у мене декілька днів. Він дуже спокійний, майже
меланхолійний. Не любить шуму, не любить рух. Може
цілий день валятись у своєму ліжку. Він ні на кого не звертає уваги. Його
цікавить лише їжа, будь яка, у великій кількості, хоча
їсти йому можна далеко не все, а вірніше, мало що. У нього багато
захворювань і навіть були операції. Йому видалили яєчка.
Мабуть, він тепер середнього роду…
Дуже слабкий здоров'ям. Зараз у нього загострення хвороби нирок. Тричі
на день йому потрібно пити ліки, щоправда з трав, і
їсти строго за графіком.
У нього круглі, карі, сумні очі, велике кругле обличчя та широкий ніс. І сам
він схожий на шар… в складочку. Він хропе уві сні та
важко дихає, коли ходить. І головне – постійний погляд з докором.
У Френка великий двоповерховий будинок. Але він мешкає тільки на
першому поверсі, бо на другий немає сил піднятися.
Одразу виникає задишка. Та й сходи зависокі, йому важко переступати.
Його будинок розташований в зеленій зоні,  майже на
воді. В будинку є все, чого тільки можна  забажати. Тому моя скромна
невелика квартира мабуть ще більше додала йому суму.
Він мені не подобається. Я йому також. Я його доглядаю, а він мене
терпить та помічає тільки тоді, коли я готую їжу. Я на нього
не ображаюсь. Моя квартира - тимчасовий притулок, а я - та, що
відкриває холодильник. Якщо б ВОНО могло це робити
самостійно, то в мені не було б ніякої потреби. Проте його кохана  поїхала
... лікуватись. Також хвора. Ох і сімейка!
Він - мопс, вона - бізнес леді.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 321

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 15.
Трогательно, задушевно... Всього світлого, Альгіз!
2019-05-26 13:43:05
Большое спасибо, Люба!
2019-05-26 14:18:32
Такая жизненная зарисовка. В своём последнем интервью Эльдару Рязанову Жан Марэ сказал:" У меня сейчас есть всё, но, я в таком возрасте, что не могу позволить себе завести собаку"... Некоторые люди измеряют свой возраст количеством прожитых с ними собак. Порой, как в случае со мной, отдала бы лет пять своей жизни, чтобы любимая и преданнейшая собака, бассет хаунд, Este, побыла рядом хотя бы несколько месяцев. Они стареют и уходят, забирая с собой частицу нашего сердца и души.
2019-04-13 19:12:59
Так, Лєна, вони, як люди, стають членами родини і залишаються в спогадах назавжди. Я не пам'ятаю багатьох імен з минулого,а їхні клички - не забула.
дякую, що завітала!
2019-04-13 19:20:28
Спасибо тебе, такое не может оставить равнодушным.
Мастерски написала, легко читается.
2019-04-13 20:56:02
Дуже виразно все описано, Альгіз!
)))))

У мене теж пес-такса. 15-й рік. Посивілий, незграбний, під хвостом геморойна гуля. Ричить, коли іжа не по ньому. А шо робить? Треба любити...
:)
2019-04-13 19:02:09
У мене також був ... такс))))) Звали Чип. Загинув під колесами авто в досить молодому віці. Йому було років мабуть 3. А ще у мене була ірландський сетер Тина, руський спаніель Джери, кролик Елочка, щуриха Лариса, та пара папуг))) Тому розумію вас. Коли тварини боліють та старіють, їх дуже шкода, і ставишся до них, як до людей.
Дякую за увагу, за прочитання та бесіду.
2019-04-13 19:17:57
Так-так, Альгіз!


Треба бути вірним до кінця...

2019-04-13 19:30:20
...Він стояв біля першій сходинці........
одруківка: біля першої сходинки...

Цікава розповідь, але попри неуподобання
одне одним, через деякий час все ж могла
виникнути і дружба.

Заходьте на "Дружок" , теж про песика.
Всього Вам хорошого!
2019-04-01 22:01:13
Вельми дякую!
Може і не дружба, але я дивлюся, йому подобається до мене приїжджати))) ось вчора знов привезли його на 5 днів))
2019-04-01 22:46:41
Так і звикне до Вас.
Розмовляйте з ним. Іноді собаки
люблять слухати якісь розповіді.
Приємних відносин!
2019-04-01 22:53:08
Миколаю, у мене стільки було різних тварин, в тому числі і собак))) Я , так би мовити, собаку на них з'їла)))
2019-04-01 22:58:01
Вибачте, я не намагався Вас повчати,
просто ділився досвідом.......
Хорошого Вам!
2019-04-02 20:47:34
А я не вважаю,що ви мене повчали)))
2019-04-02 21:07:37
Ну...тоді потрошку
2019-04-02 21:10:48
Ага... чайку
2019-04-02 21:11:44
Знаєте, згадалась пісенька початку перебудови,
коли Михайло Горбачов говорить дружині:
- послушай Рай, сварила бы чайку,
а то уже горчит от коньяку!
Звісно ми п"ємо чай не від такої проблеми,
але віртуально можна і "кріпше"
2019-04-02 21:20:05
не розслаблюємось думки, навіть жартівні, можуть стати реальністю
2019-04-02 21:35:35
...Дуже шкодую, та що там, — жалкую, що я володію українською, якби мовити технічною,
а не художньою. Оповідання сподобалось і я з захопленням перечитав ще раз.
Рассказ напомнил мне ситуацию, когда кошке операцию сделали, лежит, кушает с бабушкой...
и мол, позавидовали её жизни. А в это время кошка и думает: Да! Кастрировали, детей потопили,
доживай свой век без счастья семейного и радости... Даже облизать некого...
Вот, у этого питомца, откуда радости взяться, когда так?! Поэтому и грусть...

2019-03-27 22:13:27
Дякую за відозву!
Насправді, він не такий вже і сумний... Просто така порода. Вираз обличчя такий)))
Йому, до речі, сподобалося жити у мене. Коли бачить мене, проситься в гості))
2019-03-27 22:16:21
Животные чувствуют хорошего Человека! Их не обманешь!
2019-03-27 22:30:00
Гарнючi!!!!
2019-03-27 21:57:20
2019-03-27 21:57:37
2019-03-27 21:58:10
Понравился рассказ, Альгиз! В нашей стае их называли "батончиками" Состояла из особо крупных, к которым относилась и моя "звезда района", мастино, москвичи, бульмастифы, боксеры, ротвейлеры. И никто не смел обижать "батончиков" Удивительно оживали в стае, расплываясь в улыбке. Даже изредка подавали голос))) Спасибо еще раз за теплый рассказик. Успехов)))
2019-03-26 22:41:33
Дякую, Романе, за "собачий відгук"
2019-03-26 23:17:20
2019-03-26 23:22:23
Цікава розповідь.
2019-03-26 16:40:23
Дякую!
2019-03-26 20:46:27
Цікава історія, Лефаро.
Прочиталі із задоволенням.
Мені подобається, як Ви пишете прозою.
2019-03-26 13:57:57
Дуже приємно! Дякую, Юліє!
2019-03-26 14:04:32
2019-03-26 14:11:26
Написано хорошо, но грустно неимоверно...
2019-03-26 09:09:50
Вітаю, Олеже!
Згодна. Завжди сумно, якщо хтось хворіє. Але я намагалася написати трошки з посмішкою. Він досить симпатичний і не виглядає хворим. У нього гарна шерсть. Я додам фото, щоб люди не засмучувалися)) А так хотілося тримати інтригу)))
2019-03-26 10:07:02
Я давно убедился в том, что собаки понимают все, жаль только, что у людей нет такого понимания.
:)
2019-03-26 08:41:01
Всі тварини розуміють краще за нас і життя , і нас самих .
Дякую за прочитання та відгук!
2019-03-26 08:48:31
Цікаво, інтригуюче, дякую

Мопс би з'їв, геть усе, навіть більше,
Але ледь ворухнувши хвостом,
Він лежав у відведеній ніші,
Та похмуро слідив за котом.

Всього найкращого.
2019-03-24 18:01:37
Дякую! Чудовий екс. Котів у мене вже немає, проте мопс дійсно лежав, але не слідкував, а спав)))
2019-03-24 18:36:55
Я не достатньо "проницательный"
Всього найкращого.
2019-03-24 18:40:39
Грустная история, Альгиз.

Доброго дня Вам.
2019-03-24 12:46:57
Ну... люди також хворіють. А тварини завжди беруть більшу частину хвороб людей.
Дякую за відозву.
2019-03-24 12:48:19
Как говорит моя подруга - Печалька... Мерси.
2019-03-24 12:38:09
Дякую! Насправді, не такий він вже і печальний))) Просто вигляд такий. Трохи пізніше додам фото. Просто не хочеться втрачати інтригу. Спеціально пишу ,як про людину.
2019-03-24 12:41:55

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Бледные слова оставьте,
Плечи поровну расправьте.
Вдох, на полную возьмите,
И.. что любите скажите!
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-28 12:44:43
Мы тоже устали от войны, не только ослик. Всех благ. Саша.
Рецензия от:
Александра Мошкович
2024-03-28 12:33:58
Желаю только, чтоб всем везло. Не только кошке, мышам. А главное людям. Всех благ. Саша
Рецензия от:
Александра Мошкович
2024-03-28 12:32:54
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.