UA
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Альгиз
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-04-02 11:42:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Ухожу... (Отклик на конкурсную работу Олега Табунщикова)
Сотни лет за добро и за правду борюсь.
Меч на страже и магия Силы.
Но всё чаще себя я на мысли ловлю,
что опять наступаю на вилы.
Ведь добро – это зло, только наоборот.
Убивая врагов федерации,
бьём добро от души о космический борт,
загоняем в тупик операции.
Может, плюнуть на всё и спокойно вздохнуть?
Если зло не стараться уменьшить,
то не нужен нам станет космический кнут,
а добра станет больше в дальнейшем!
Наши воины сотнями в битвах падут,
Мир, конечно, без них обойдётся...
Столько времени жить постоянно в аду,
Направляя на смерть ратоборцев.
Всё, домой! Хватит головы ситхов рубить,
Улетаю в родную Обитель!
Чтоб добро во Вселенной нам не истребить,
буду тихо сидеть, словно зритель…
История cоздания стихотворения:
Замість рецензії поетичний відгук на роботу О. Табунщикова "Давным-давнов тридевятой галактике"
Конкурс віршів, написаних за картинкою "Створи казку" https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49308
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 177
Рецензии
| Всему своё время |
| Рецензия от: Сколибог Олег 2024-04-23 17:47:46 |
| В очах водограй Світанок – лелека… Дарунок спроможним Кохатися вщент, в ойкуменах душі. Трембітною дагой* – чі зважиться кожен, Щоб струм мурахами гасав по труні Величності – мрійте… То жар саламандри, Олтар піднебесся – прелюдія дня, Де виклики ваблять життя. Тиї мандри У прірві буденності – ні! Колія – У подих щемливий троянди – відчути В очах водограй – подарунок Землі. Де лине за обрій, в пісенне Славутич Й зігріти все в серці, що в грудях тремтить. Дага* - кінжал мілосердя |
| Рецензия от: Сколибог Олег 2024-04-23 17:34:41 |
| В очах водограй Світанок – лелека… Дарунок спроможним Кохатися вщент, в ойкуменах душі. Трембітною дагой* – чі зважиться кожен, Щоб струм мурахами гасав по труні Величності – мрійте… То жар саламандри, Олтар піднебесся – прелюдія дня, Де виклики ваблять життя. Тиї мандри У прірві буденності – ні! Колія – У подих щемливий троянди – відчути В очах водограй – подарунок Землі. Де лине за обрій, в пісенне Славутич Й зігріти все в серці, що в грудях тремтить. Дага* - кінжал мілосердя |
| Рецензия от: Сколибог Олег 2024-04-23 17:34:41 |
| Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
| Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |
| У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
| Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |