Автор: Виталий Тугай
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2018-11-18 17:05:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Нащо мені брами раю,
або те добро у скрині?
Я бачу - колос палає,
землею вирують злидні.
Дивлюсь, як моя країна
на східному фронті гине.
Розбиті долі і стіни,
та вицвіле небо синє…
Стоїть Україна-мати
у платті блакитно-жовтім,
а небом пливуть солдати -
сини її, і їх сотні…
Життя, як та свічка - згасне,
залишиться лиш світлина,
та можна віддати власне,
щоб в мирі росла дитина.
Щоб кат не стріляв по хаті,
лани не палив з колоссям,
щоб нам - українцям завзятим
у праці щасливо жилося.
Вкраїна моя прекрасна,
розправиш свої ти крила,
бо воля твоя незгасна,
бо є з нею Божа сила.
История cоздания стихотворения:
12.11.18
Так, Едуарде, спочатку серце просить хоча би трохи відпочить, і тільки потім починає у всі колокола дзвонить. Дякую за вірш. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 15:05:09 |
Да, Саша, жизнь как рулетка - никогда не знаешь, где найдёшь, а где потеряешь. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 14:59:22 |
Щаслива та людина, в душі якої музика звучить. Дякую, Сашо, за оду музикі. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 14:55:29 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |