Автор: Виталий Тугай
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2019-02-11 16:35:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Порізи

Рятуй, зима, рятуй своє рядно!
Вже води весняні його тріпають.
Порізи роблять…  Біль  –  тобі, та все одно,
приходе час, коли сніга вмирають.

Навряд чи хто, як тільки ти сама
скорботу чорну ту все не вгамуєш.
Не клич мороз, бо час минає вже. Дарма
за втрату снігу немічно лютуєш.

Царівна мати сніжних місяців,
похмурих воронів, та білих зайців,
Второпай вже собі, що солов’їний спів,
мені так любий, часто сниться вранці.


Порізи чорні глибше, глибше все
на білих та холодних простирадлах.
Привітне сонце хай нам з кожним днем несе
тепло небесне, щоб весна настала.

История cоздания стихотворения:

09.02.19.
Як виник цей вірш? Та просто мені вже набридла Зима... Так хочеться тепла, п"яного повітря, чарівних жіночих усмішок.
Спів пташок вже сниться... Просто хочеться весняного неба, та сонця... Мені просто хочеться весни...
От я і вирішив добити цю зиму своєю зброєю. А зброя в мене єдина - це вірш, або пісня.
Ось він мій вклад у цю добру справу - новий трохи іронічний вірш - Порізи.
Може хоч на душі потеплішає, а тоді, сподіваюсь й в нашому світі...