Автор: Неизвестная
Тема:Проза о любви
Опубликовано: 2017-02-28 22:53:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Все колись перетвориться на минуле

...не вмикаючи світло, тремтливими руками достаю цигарку. Так, я ніколи не палила, але саме
зараз, я відчуваю- це необхідно.
Залишившись десь на окраїні світу, усе чого хотілось мені-ридати. Не маючи більше сил стримувати
цей біль стиснувши зуби, видихаючи я просто сповзла на підлогу. В голові лише одне питання-
чому? Чому мені боляче, а не тобі? Чому я тут, а ти десь у спокої П'єш каву дивлячись у нікуди?
Цей бісов біль здавлює, стискає мої легені і я майже не можу дихати.
Кожен ранок свого життя я благала Бога за тебе грішного. Щоб там, де ти завжди було тепло й
затишно, щоб ти мав все, а я... а що я? Мені багато не треба: твій погляд,цілунок- і я вже наче у
сні.
Чесно кажучи це була любов не заради чогось, а всупереч усьому світу. Для нас не існувало
простору і часу, а зараз просто не існує нас.
Телефон у режимі очікування. Не знаю на що чекаю, може на щастя? Так чи інакше я буду
сумувати за тобою, як маленьке дитя. Сподіваюсь, я не стану твариною, що буде руйнувати іншим
їх крихкі життя...

История cоздания стихотворения: