Автор: Неизвестная
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2018-06-17 00:57:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Місто на К

Знаєш, це мабуть якесь прокляття. Ти певно чуєш цю історію вже не вперше, але не дивись так
на мене, не осуджуй, я просто… просто як дівчинка закохалась у нього. Наша любов почалась
задовго до того, як я це зрозуміла. Так, то була зима, я вперше приїхала до нього. Я вийшла на
перон, набрала повні легені повітря, ступила одною ногою у калюжу й прошепотіла собі:
«холодно». Ми сіли у набитий автобус з дуже затонованними вікнами, що аж нічого не було
видно. Нас повезли містом, була якась екскурсія, усі щось бормотіли, а я роздивлялася воронів,
що кружляли над офісом у самому центрі міста. Тоді, вперши познайомившись, я дивилась лише
на його зовнішність, бажаючи зрозуміти чи підходе він мені, або ні. Минуло два дні і я поїхала до
дому. Але з цього моменту, доля завжди зводила мене з ним, навіть коли нас розділяло майже
800 кілометрів.
Ти здогадався про кого я? Так, звісно про Київ, що вкрав моє серце, мою душу, мій спокій та мою
любов. Усе життя я намагаюсь втекти від нього, але де я б не була, з ким би не жила й про що не
мріяла- він завжди, завжди нагадує про себе: людьми, світлинами, спогадами. Я змінювала міста,
країни, своє життя та оточення, але ні, я знов і знов повертаюсь до нього, падаю на коліна та
молю «Пробач та прийми мене, пригорни, мені страшно без тебе». Він був жорстоким до мене,
але, минули роки й  я зрозуміла, що він справедливий.
Ні, зараз ми знов не разом, з того моменту, як він заключив у собі моє кохання- ми не бачились.
Я за кордоном, два роки живу іншим життям. Але зараз пів дванадцятої, мої валізи зібрані, а у
руках квиток у місто на К…

История cоздания стихотворения: