|
Автор: Олександр Кобиляков
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2017-10-27 07:05:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Чому ж правду, дорогенькі,
Так «пани» не люблять –
Брешуть нам нахабно в очі,
І народ наш гублять?
Обкрадають українців
З вигуками – «Слава..!»,
Бо для клятих можновладців
Ми – не є Держава.
– Стерпить люд усі страждання, –
Кажуть про нас всюди.
– Голод, зраду та знущання, –
Ось такі ми, люди...
Не живе, і ще не вмерла
Наша Батьківщина.
Де ж, скажи мені, та Слава,
Славна Україна?
Рідним дітям – не потрібна
Ні земля, ні мати.
Гірко плаче, як дівчина,
Ненька біля хати.
Плачуть люди над бідою…
Що ж ми наробили?
Доборолися до краю,
І Майдан зганьбили.
Тут не плакати потрібно,
А катів знімати!
Незалежність, Україно,
Треба здобувати!
© Олександр Кобиляков
История cоздания стихотворения:
Гарна Ваша весна
,Валентино. Нехай буде
мирною, теплою, тихою. Божих благословінь Вам ,натхнення! Дякую щиро! |
Рецензия от: Людмила Варавко 2024-03-28 10:45:29 |
Душевно та відверто Лесю! Бажаю тобі прощення! |
Рецензия от: Мишигас 2024-03-28 10:18:48 |
Сонечко моє, ти знову
поряд, погляд зігріваючий ловлю. Аж до краю повнить насолода, бо тебе я сонечко люблю. |
Рецензия от: Тимошенко Олександр 2024-03-28 10:03:11 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |