Головне для жінки - це впевненість в тому, что у них з чоловіком існує "завтра". Впевненість - це найкраще, що може дати чоловік.

Автор: Ирина Рассветная
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-01-26 21:36:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Кульчицький Володимир. Куля в серце

Тату, ви чуєте, тату?
Куля крізь серце – наскрізь…
Як я пишаюся, тату…
Щоки вже мокрі від сліз…
Поряд будинок палає.
Кров, що по краплі – у сніг…
Віри не йму… Вже немає…
Тату, не треба вмирати!
Як же я вас не вберіг!
Тату, там друзі чекають!
Я рятувати їх мушу!
Ви вже пробачте, благаю…
Кулею – в серце, і в душу…

История cоздания стихотворения:

Незнайома мені людина. Але зачепила до сліз
ота смерть батька від кулі на
очах у сина...
*************
Володимир Станіславович прийшов на Майдан, бо там тривалий час перебував його син Iгор, який входив до
числа однiєї iз сотень. “Буду тебе захищати на Майданi”, – казав пан Володимир синовi. Та про власний
захист не дуже дбав. Мав лише шолом. Нi бронежилета, нi щита. 18 лютого Володимир у свої 64 роки цілий
день стояв на барикаді по вул. Грушевського. З предметів захисту
у нього був тільки шолом. Після атаки беркуту, охорона перемістилась під Будинок Профспілок.
Там він обмiнявся iз сином кiлькома словами. А той сказав: “Тату, я тебе люблю i дуже тобою пишаюся”.
Близько 22.30 на барикадах біля Будинку Профспілок куля снайпера влучила у серце Володимира
Станіславовича, пройшла наскрiзь…. Друга влучила чоловiковi в живiт.
“Я не рассчитывал, что он выйдет на передовую, но он пошел именно туда. Дальше прозвучала фраза:
“Коридор! Тяжелый!” И четыре человека пронесли тело. Я узнал его, когда его уже почти пронесли мимо
меня. Это был мой отец” – розповів син.
Його занесли до Будинку Профспілок, але він невдовзі запалав. Син пана Володимира встиг забрати тiло
батька. Разом iз працiвниками Червоного Хреста занiс його до Михайлiвського собору.
22 лютого Володимира Кульчицького поховали на кладовищi в Нових Петрiвцях – селi у Вишгородському
районi Київської областi.

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 1387

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 10.

Вики

Сьогодні показували ті дні.
Вже котрий раз, не хочу дивитись. Бо потім серце , треба лікі...
Але, не можу відірватися.
Бо це - ні кіно.
Це наше життя.
Це - життя моїй України
Це - моє життя!

2021-02-19 20:19:54

Ирина Рассветная

Так підступно розстріляли беззбройних людей. І ніхто за те досі не покараний. Душа болить

2021-02-25 09:23:59

Вики

2021-02-25 09:27:04

Сенилга

Слава Герою!

2021-02-19 11:30:47

Ирина Рассветная

Героям слава!

2021-02-25 09:25:24

Галина Ищенко

Хто носить в серці почутя, хто має повінь їх в душі, той має слово їх виразити. Так, як ви маєте і вмієте. Своїм талантом, своєю небайдужістю.
З повагою за таку працю, за ці почуття.

2015-02-03 10:42:49

Тетяна Лавинюкова

Серце зайшлося! Вся ця картина - перед очима, реальна до болю, до крику...

2015-01-28 20:06:49

Тетяна Лавинюкова

Можу тільки повторити...

2015-02-25 14:46:46

Костяника

Твої слова теж до сліз...

2015-01-27 12:47:45

Сокольник С

Такие люди погибли...

2015-01-27 01:08:33

Тамила Ярцева

Дуже зворушливі рядки. Дякую за вірш.

2015-01-26 23:58:56

Оксана Васильевна Федишин

Ірино, до сліз! Яка біль! Яке горе!..
Пишіть і про інших героїв!

2015-01-26 23:33:20

Оксана Васильевна Федишин

Ірино, добрий вечір. Написала вам на скайп.

2016-10-19 21:50:37

Юля Куропата

До сліз,до крику...

2015-01-26 23:23:51

Светлана Александрова

В копілці.. я заплакала... добре написали..правильно.. без пафосу та лишньої води.. саме так:коротко і глибоко.. так, що пробирає наскрізь, на даючи змоги залишитись байдужим. Добре...

2015-01-26 23:19:37

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений