Головне для жінки - це впевненість в тому, что у них з чоловіком існує "завтра". Впевненість - це найкраще, що може дати чоловік.

Автор: Ирина Рассветная
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-02-12 07:00:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сергій Байдовський. Пострілом в груди...

Груди! Відкрийте груди!
Боже! Кривава рана…
Тут… вже його не буде…
«Зовсім без болю,.. мамо!...»

Очі заплющив сині…
Втратила матір сина…
Кача - вздовж по Тисині…
Плаче… уся країна…

Тужить-рида дівчИна…
Юний… іще дитина…
Мати – в останнє сина
Бачить у домовині…

Ви долюбіть – за нього.
Недругам - не здавайтесь,
Проти насилля злого
В лави бійців ставайте!

Впав він у буревії,
Пам’ять гірчить сьогодні…
Виборем наші мрії!
З нами – Небесна сотня.

История cоздания стихотворения:

Одна із останніх цитат на його сторінці в
соціальній мережі - слова Левка
Лук'яненка: «Нація, яка не готова посилати
синів на смерть, не виживе…»

Цього листа написала 20 лютого дівчина, яка
кохала Сергія Байдовського.

«Він мріяв про свою сім'ю і був би гарним
батьком. Не встиг...
Він багато чого не встиг. На барикадах
пробув лише кілька годин.
Вона його на ті барикади проводжала.
А що не встигла сказати - каже крізь сльози
тепер...»

Прочитала в одному романі чудову фразу:
“Тим, хто щасливий, немає часу
писати щоденники — вони дуже зайняті
життям”.

А колись я вела щоденник… Щоденник, в
якому я записувала митті свого
життя. Однією із них став ВІН… Миттю, про
вічність якої я мріяла!

Наша зустріч була загадковою: він стояв на
пероні Львівського вокзалу, а я
приїхала пасажиркою дизель-поїзда “Ковель
— Львів”. Так почалося моє
студентське життя.

Кожну річницю наших відносин ВІН
приводив мене на те місце і дякував.
Дякував за те, що ми разом, і за те, що я
його терплю…

Після нашої зустрічі час життя пролітав дуже
швидко. Його не вистачало на
різні дрібниці — і на такі, як щоденник, теж.
Його вистачало лише на
щастя, яке безкінечно дарував мені ВІН!
Планів і мрій було вдосталь. Але в якусь
одну мить все пропало безслідно...

Ніколи не думала, що людина може так
покохати. Про таке кохання можна
лише мріяти — і просити про це Бога!
ВІН був для мене всім… КОХАНИМ, другом,
братом і сестрою… інколи
замінював мені незамінимих батьків...
ВІН дав мені все, бо говорив, що для сім'ї
йому нічого не жаль… ВІН став
моїм життям… Але, прагнучи зробити його
кращим, ВІН мене його лишив.
Лишив віри, надії і любові… Лишив самого
життя, оскільки був ним САМ!

Я маю все — і водночас уже нічого — я не
маю КОХАНОГО ЙОГО — СЕНСУ І
ОПОРИ МОГО ЖИТТЯ...
Життя продовжується, але наразі в ньому я
лише існую!
Неможливо забути людину, яка стала сенсом
твого життя. І час рани не
лікує — він відтягує процес загоєння, який
може ніколи не закінчитися!

P. S. ТВОЯ

Він був би дуже гарним батьком. Не встиг. А
дітлахи його обожнювали...

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 1327

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Тетяна Лавинюкова

Гарно, сумно, зворушливо, оптимістично... "Виборем наші мрії..."

2015-02-25 14:42:21

Сокольник С

Молодий хлопець... Тяжко це.

2015-02-13 00:53:26

Ирина Рассветная

пам"ять... вона повинна жити...

2015-02-13 06:30:21

Ника Неви

Иринушка, Вы такая молодец!
Суметь в простые слова вложить столько боли...
Мне кажется, что написать о человеке с которым ты не был знаком лично очень сложно (хотя возможно я ошибаюсь и Вы знали этого юношу), но Вам это на мой взгляд удалось. И история возникновения стихо очень к месту и ко времени, помогает читателю осознать, какой горькой потерей есть каждый погибший на полях этой войны, как многого он не успел и как многим он был дорог...как дорого стоит свобода, родной страны.
С уважением.

2015-02-12 16:49:00

Ирина Рассветная

Спасибо, Ника! Это инициатива Оксаны Федишин, и других - неравнодушных... Я только пытаюсь раскрыть эту тему НИКТО НЕ ЗАБЫТ... Жалко мальчиков... Такие молодые... Ищу в инете разные отрывочные сведения, чтобы понять, как человек жил, что любил, какие идеалы защищал. Тяжело это... Но память - должна жить. Люди жизни отдали... Нет, я не знала лично... Вечная ему слава!

2015-02-13 06:29:42

Оксана Васильевна Федишин

Дорогі наші діточки... Всі напрочуд красиві, милі... Серце плаче... Їм би щасливо жити, любити... Та не здригнулася рука ворога.
До сліз зворушливий вірш, Ірино. Щира вам вдячність.
Вічна пам'ять герою.

2015-02-12 11:27:10

Ирина Рассветная

Оксаночко, я трохи підправила! Так краще?

2015-02-12 15:13:17

Ирина Рассветная

Слава Украіні! Вічна слава - Героям!

2015-02-12 15:14:03

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений