Головне для жінки - це впевненість в тому, что у них з чоловіком існує "завтра". Впевненість - це найкраще, що може дати чоловік.

Автор: Ирина Рассветная
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2015-02-19 22:11:52
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мельничук Володимир. Останній репортаж

Він волонтером був. Беззбройним.
Безжальний – снайпера приціл.
Вже сонечко ховалось в кронах
І тиша залягла навкіл…
Він встиг лише сказати : «Мамо…»
І – постріл тишу розколов!
«Швидка» петляла між дворами,
І час – повільно так ішов,
Неначе в ступор, в невідомість
Все падало… Помер. Помер…
Він не загрожував нікому -
Майдана вічний репортер.
Будівлі… Вулиці… Обличчя.
Ось – зовсім юних пронесли…
До нього люди так тяглися!
І ось тепер ми знов прийшли…
Тут кров обуренням клекоче.
Тут геній злий посіяв смерть.
З його світлин – обличчя, очі,
Добром наповнені ущерть.
І знов питаємо «допоки?»
Коли чекати перемог?
А по бруківці – кроки… кроки…
І правду знає – тільки Бог.

История cоздания стихотворения:

Володимир Мельничук був киянином,
проживав на Оболоні на вул. Героїв
Сталінграда. В житті був чесною, веселою,
щирою, доброю та сильною
духом людиною. Завжди готовий прийти на
допомогу рідним, близьким,
знайомим і зовсім незнайомим людям.
Зігрівав своєю любов’ю та турботою
всіх, хто знаходився поруч з ним. Він мав
багато друзів. Дуже любив
подорожувати, мріяв об’їхати та побачити
увесь світ. Але завжди після
цікавих подорожей він із задоволенням і
радістю повертався додому, бо
своє рідне місто та свою власну країну він
любив найбільше.
Будучи людиною з оголеним відчуттям
справедливості, яка щиро любила
Україну, він не міг залишатись осторонь, коли
українці вийшли на Майдан в
Києві, щоб виборювати своє право жити в
новій, вільній від бандитсько-
чиновницької сваволі країні. З перших днів,
працюючи волонтером на
Майдані, він допомагав всім, чим міг – знімав
відео та фото в найгарячіших
точках Майдану, вивозив поранених,
доставляв продукти, прибирав
вулицю, приймав участь у зведенні барикад.
20 лютого 2014 року він також був на
Майдані. Після того, як наступило
затишшя після ранкового розстрілу
протестувальників на вулиці
Інститутській, мирні люди зайшли в
«Жовтневий палац», який нещодавно
був залишений силовиками. Серед цих
людей були і Володимир Мельничук
з дружиною Марією. Вони допомагали робити
прибирання в приміщенні.
Близько 17 години вечора вийшли звідси
назовні на оглядовий майданчик
біля «Жовтневого палацу», де планували
зустрітись зі своїм товаришем. На
цей момент ранкова стрілянина на вулиці
Інститутській вже припинилась.
Вже сідало за обрій сонце, наче
промовляючи своїми зникаючими за
горизонтом променями, що небезпека вже
відступила. Володимир якраз
розмовляв по телефону зі своєю мамою,
обіцяючи їй скоро повернутись
додому. Але в цю мить пролунав іще один
постріл. Володимир Мельничук
був без каски та будь-якого захисту, але
снайпер вистрелив саме в нього.
Куля влучила йому в шию саме в той момент,
коли він в телефонну трубку
промовив слово «мамо…». Це було останнє
слово, яке він встиг промовити у
своєму житті. Помер Володимир у 17-й
лікарні міста Києва.

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 1458

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Тетяна Іванова Юртина

Світла і Вічна пам'ять! Герої не вмирають!

2020-02-20 14:45:46

Ирина Рассветная

Вічна пам"ять!

2020-10-17 16:27:35

Сенилга

Слава Герою!

2020-02-20 13:39:55

Ирина Рассветная

Героям слава!

2020-10-17 16:27:11

Тетяна Лавинюкова

Гарно за змістом і за формою. Може, "Майдана ВІРНИЙ репортер" чи ще якесь інше слово там?

2015-02-25 14:08:11

Ирина Рассветная

Я подумаю!

2015-02-26 08:18:08

Оксана Васильевна Федишин

Красиво, Ірино. І швидко написали, і гарно.
Вічна пам'ять герою!

2015-02-20 01:07:31

Ирина Рассветная

Дякую, люба Оксаночка!

2020-10-17 16:26:44

Оксана Васильевна Федишин

Майдану вічний репортер.

2020-10-17 18:15:06

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений