Вход для авторов

Забыли пароль??

Регистрация

Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях
/ АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" /

Число 28. Як знищували українську мову
/ АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози /

Сейчас на сайте 5775 человек

Кто онлайн?

Рекомендации УПП

ми будьмо
Елена Рышкова
варте
Цыганова Наталия
Нота...
ЛИМ

Резонанс дня

Новые авторы

Присоединяйся

Отсутствует

Автор: уляна задарма
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-03-29 12:11:57
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Казка про Імператорський Коржик. Трагедія на три частини.

Передмова.  Казочка написана за мотивами усім відомої історії - для
виступу учнів старшої школи в славнозвісному НРЦ, де я маю честь
працювати. Присвячена тижню театру.  Реалізована не була через
абсолютну непередбачуваність введення та відміни дистанційного
навчання через епідемію ковіду.
Цінна, як пам'ять)

                                  Дія перша.

На сцену виходить сивобородий старець у невиразному костюмі. За
ним декорації - китайська пагода - золотий палац, сади уквітчаних
сакур, небо з декоративними красивими хмаринками, блідий, майже
прозорий великий місяць. Лунає китайська  традиційна музика, поволі
стихає.

СТАРЕЦЬ-МУДРЕЦЬ:

      - Послухайте, люди, прадавню, як світ, небилицю,
        в ній мудрість народна - для розуму щедра пожива,
        що діток - навчить, а дорослим - розвагою стане,
        як згинув хвалько - Імператорський Рисовий Коржик.

       В провінції Чжунь, край вікна золотого палацу,
       сидить у зажурі китайський - ЦЕ Я! (голос із вікна) - імператор...

Старець непомітно йде за лаштунки.

ІМПЕРАТОР:

       - Набридли мені по-пекінськи запечена качка,
         креветки у клярі та риба в солодкому тісті!
         Не чуєш невже, о Юань, моя імператрице,
         як серце благає нестерпно про РИСОВИЙ КОРЖИК?

Виходить ІМПЕРАТРИЦЯ ЮАНЬ:

       - О Сину Небес, ненаситний мій муж-імператор!
         Вже сакури цвіт облітає нетанучим снігом...
         Допоки за ніч у саду розцвітуть орхідеї,
         покірна жона - я спечу тобі Рисовий Коржик!

Починає готувати тісто - насипати в миску продукти, примовляючи:

      - Найкраща мука із добірного білого рису...
      - Краплинка роси із пелюсток китайських азалій...
      - Свіженькі яєчка пекінської ладної качки...

  ( Одвертається од миски, дістає з кошика яйця - в цей момент з - поза
лаштунків виглядає ЛИСИЦЯ, яка щось підсипає у тісто, примовляючи,
а потім знову ховається швиденько).

ЛИСИЦЯ:

     - І дурості дрібку! Ням-ням, Імператорський Коржик! Хі-хі-хі))

ІМПЕРАТРИЦЯ нічого не помітила, місить тісто, мугикає, формує
коржик, засовує його у піч.

Лунає традиційна китайська музика -  вибігають діти у яскравих
костюмах і китайських масках, танцюють.

ІМПЕРАТРИЦЯ дістає Коржик, кладе на лавицю, сідає на стілець,
витирає чоло:

       - Стомилася дуже... Піду-но, мабуть, відпочину.
Йде за лаштунки.

                                   Дія друга.

Декорації ті ж.
На лавиці погойдується  Рисовий Імператорський Коржик.

ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК:

- Вже сходить з-за краю червоне і сяюче коло...
   Вже зорі-ліхтарики срібна роса загасила...
   Поглянь же на мене й вклонись, о палаюче Сонце!
   І вроду мою хай побачить уся Піднебесна!
   Бо я - це є Я: Імператорський Рисовий Коржик!

Починає співати на мотив пісеньки Колобка:

- Я біленький і пухкенький,
   я, мов сонечко, кругленький,
   не сидітиму на таці
   в імператорськім палаці!
   Я од батька втечу!
   І од матері втечу!
   Бо така велика Цаца
   варта світу - не палацу!

Зістрибує з лавиці і котиться по сцені.

Декорації змінюються. Імператорський Коржик опиняється у лісі.

На сцені з’являється ЗАЄЦЬ.

ЗАЄЦЬ:

- Од ТИГРА всю ніч утікав... Пожую-но травиці...
  Ковтнув би і брата, бо голод - то, звісно, не тітка...
  Як смачно запахло! - аж вуха мої затремтіли!
  О, з'яво! О, щастя! Невже Імператорський Коржик?!!!
  Я ТЕБЕ З'ЇМ!!!

ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК:

- Не їж мене, ЗАЙЦЮ, себе ж-бо позбавиш намарно
  нагоди почути мою найпрекраснішу пісню!
  Лише уяви: заспіває для тебе у лісі
не Дзідзьо якийсь там, а сам ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК!

Починає співати:

   Я біленький і пухкенький,
   я, мов сонечко, кругленький,
   не сидітиму на таці
   в імператорськім палаці!
   Бо така велика Цаца
   варта світу - не палацу!
   Я од батька утік!
   І од матері втік!
   Та й від тебе утечу!

Тікає.

Декорації ті ж. На сцені з"являється ТИГР.

ТИГР:

- Всю ніч полював я на ЗАЙЦЯ. Од люті німію!
  Утік Клаповухий... У шлунку виспівує флейта...
  Та вловлює нюх мій у заростях диких бамбуку
  п'янкий аромат... ІМПЕРАТОРСЬКИЙ РИСОВИЙ КОРЖИК!
  Я ТЕБЕ З'ЇМ!

ІМПЕРАТОРСЬКИЙ РИСОВИЙ КОРЖИК:

- О, ТИГРЕ величний, смугастий мій названий брате,
  бо сила твоя, кажуть, також із царського роду,
  вгамуй апетит, налаштуй свої китиці-вуха -
  почуй мою пісню, бо кращої в світі - немає!

Починає співати:

   Я біленький і пухкенький,
   я, мов сонечко, кругленький,
   не сидітиму на таці
   в імператорськім палаці!
   Бо така велика Цаца
   варта світу - не палацу!
   Я од батька утік!
   І од матері втік!
   Я од ЗАЙЦЯ утік!
   Та й від тебе утечу!

Тікає.

Лунає тривожна музика – барабани, спецефекти ( дим, гуркіт,
бенгальські вогні, блимання світла і т.д)
Виходить ДРАКОН. З-за нього виглядають ЗАЄЦЬ та ТИГР.

ДРАКОН:

-О, хто посмів будити Дзяо-Луна –
        Найзлішого дракона в Піднебесній?!!
        Чому прийшли просити допомоги
        І лютий ТИГР, і ЗАЄЦЬ травоїдний?!!
        Сюди котись, шматок пухкого тіста!
        Я З»ЇМ ТЕБЕ, СУХАРИКУ ПИХАТИЙ!

ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК:

       -Долинь, моя пісне, до білих снігів Джомолунгми,
        Вернися відлунням й торкнися душі Цзяо-Луна!
        Хай істину духи прадавні ДРАКОНУ відкриють:
        Єдина правдива краса – ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК!
        Без нього цей світ – як весна без магнолій і сакур!
        Без рота – язик, і без мозку - великий Конфуцій!

Починає співати:

   Я біленький і пухкенький,
   я, мов сонечко, кругленький,
   не сидітиму на таці
   в імператорськім палаці!
   Бо така велика Цаца
   варта світу - не палацу!
   Я од батька утік!
   І од матері втік!
   Я од ЗАЙЦЯ утік!
   Я од ТИГРА утік!
   Та й від тебе утечу!

Пісня переростає у танок – танцюють всі: ДРАКОН, ТИГР, ЗАЄЦЬ,
КОРЖИК, гримить грім, лунає музика, до танцю приєднують попередні
танцівники-діти в масках та костюмах. Поступово один за одним усі
зникають за лаштунками. ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК залишається
один.

                                             Дія третя.

Декорації ті ж.
У тиші лунає тихий, дуже м’який і жіночний голос – на сцену виходить
ЛИСИЦЯ.

ЛИСИЦЯ:

      -Які неймовірно тонкі і чаруючі звуки…
       Солодкої муки такої я досі не знала…
       Тремчу, мов листочок пожовклий осіннього саду!
       Невже це кохання нарешті постукало в двері?
       О, КОРЖИКУ ЛЮБИЙ, ти – серця мого імператор!
       Співай, не спиняйся! Хай сакури квітнуть довкола!
       Лиш прошу смиренно: щоб краще цю пісню почути –
       Зроби мені честь – застрибни на закоханий носик!

ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК самозакохано дістає з кишені люстерко,
дивиться на своє відображення, а тоді заскакує на ніс до Лисиці і
починає співати:

   Я біленький і пухкенький,
   я, мов сонечко, кругленький,
   не сидітиму на таці
   в імператорськім палаці!
   Бо така велика Цаца
   варта світу - не палацу!
   Я од батька утік!
   І од матері втік!
   Я од ЗАЙЦЯ утік!
   Я од ТИГРА утік!
   Од ДРАКОНА утік!
   Та й …

ЛИСИЦЯ ковтає КОРЖИК.
Чується хрумкання, плямкання і причмокування.

На сцену виходить Старець.

СТАРЕЦЬ:

-Ось так і замовк назавжди Імператорський Коржик,
  Лиш казочка ця всім уважним спішить нагадати:
  Без розуму врода  - порожня солодка скоринка…
  Без мудрості пиха – дірявий місточок до щастя…
  На дурника-коржика завжди знайдеться – лисиця!

  Хто лестощі любить – той довго пісень не співає.

Завіса.