Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: уляна задарма
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-05-18 18:30:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Горішок
Горішок.
Із щоденника.
До війни цей торговий центр частенько був місцем наших зустрічей.
І хоч зараз він уже не нагадував той мурашник мирних часів, коли людські
потоки, річки та струмки вирували тут з ранку до пізньої ночі, все ж і у
воєнні часи життя у нім продовжувало жевріти.
Більшість магазинів були зачинені. Модно одягнуті манекени намагалися
прочитати бодай якісь новини через товсте скло вітрин, коли навпроти
зупинявся нечастий відвідувач із телефоном в руках. В повітрі пахло
тривогою. І трішки - кавою з автоматів.
Війна тривала вже місяць. Наше місто, яке знаходилось далеко од лінії
фронту, наповнювалося біженцями і переселенцями, як рукавичка із
дитячої казки - звірятками... Кого тут тільки не було... Жабки-скрекотушки
із північних районів, мишки із південних містечок, зайці, лисички та ведмеді
усіх форм та видів - із окупованих ворогом прифронтових селищ...
І діти. Багато дітей із широко відкритими очима та міцно стуленими
вустами.
Моя дівчинка - світла й тоненька, одягнута чудернацько, якраз увійшла в ту
пору, коли дитинство поволі покидає світи та обрії... Схожа на молоде
оленятко, вона вже вміла по-жіночому звабливо підіймати брівку і
дивитися зверхньо поглядом дорослої панни. Але ще досі колекціонувала
манюні іграшки та майстерно малювала персонажів японських
мультсеріалів.
Купити щось смачненьке і побалакати про все на світі - наша традиція
залишилася незмінною і в часи війни. Полиці продуктового супермаркету
трохи змінили асортимент, та й цифри на цінниках видавалися
незнайомими. Та все ж нам вдалося віднайти пачку улюблених горішків - зі
смаком сиру)
Знайома лавка на другому поверсі, під високим скляним дахом, в оточенні
балуваних фікусів у широких горщиках. Скляний дах сірів над нами -
здавалося, низькі хмари ковзали по ньому вогкими слизькими животами.
Скоро ледь чутний барабанний дріб сповістив про початок дощу. А нам
було затишно - ми сиділи на лаві і їли горішки з однієї на двох пачки.
- Ну що новенького? Як дистанційна наука?
- Контрольна була. З матеши. Ненавиджу матешу... Для чого мені ті
рівняння?
- Для контрольної, звісно) Настрій?
- Україна понад усе, мам) Ой!
З тонкої долоні стрибнув горішок. І покотився блискучою підлогою. Завмер
просто посередині широкого коридору.
- Хм)
Запанувала мовчанка.
Повз нашу лавку пройшла пишна панна. Розмовляла, притискаючи до
загримованої щоки дорогого айфона. З-за пазухи куртки у неї стирчала
крихітна собачка - гостроноса, вишкірена і перелякана.
- Глянь, який чудік! - торкнулася я руки малої. Але вона дивилася кудись
вниз, в одну точку.
А тоді пробурмотіла сердито:
- Вона ледь не наступила на мій горішок! Його буде звати як того птаха, що
не горить - Фелікс!
- Фенікс - поправила я.
- Ок, Фенікс... Я за нього хвилююся!!!
І почалося.
Повз нас пройшов молодик із дівулею під руку.
Прошкандибала старенька з паличкою. Пробіг стурбований чоловік, що,
мов папуга, повторював якісь невидимій співрозмовниці:
- Успокойся, Галя! Еще ничего точно не известно!
Проїхала молода мама з дитятком у візочку.
Промарширувало трійко чоловіків у військовій формі.
Ми з малою - мимоволі, чесно! - не зводили очей з Фелікса, чи то пак -
Фенікса)
Горішок продовжував лежати на блискучій підлозі. Кілька разів життя його
висіло на павутинці - ноги перехожих опускалися на підлогу в жалюгідних
сантиметрах від нього. Ми завмирали, а потім переможно посміхалися
одна одній.
Горішку щастило.
Різкий звук сирени просякнув простір, наче отрута - пухкі коржі торта.
- УуууууууууууууууУууууууаааааааааааааа!
- УуууууууууУУУУУУУууууАААААаааааааа!
З невидимих гучномовців залунав одночасно оксамитовий голос аудіоБога,
що сповіщав і попереджав.
Люди засновигали, мов мурашки у палаючому мурашнику.
Повз нас пробіг, голосно гепаючи стотонними ногами, охоронець у формі.
- В укриття!!! Всі в укриття!!! - кричав, важко відсапуючись од бігу.
Ми підскочили і вхопилися за руки.
За мить до того, як пролунав вибух, погасло світло і посипалися скло, я
встигла помітити, що нога охоронця наступила на ідеальне тільце горішка...
І розчавила Фелікса - Фенікса.
На дрібнесенькі друзочки.
История cоздания стихотворения:
Маєте рацію, Лесю, Ми віримо - воскресне й Україна! (с) |
Рецензия от: Анна Степанюк 2024-04-28 06:33:44 |
Дуже гарно написано. Успіхів Вам , Галинко, всього найкращого. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-04-28 01:30:31 |
Цікавий сюжет. Успіхів Вам, Лізо, творчої наснаги. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-04-28 01:28:03 |
Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |