Автор: Сокольник С
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2020-03-02 21:40:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Спомин

Дзюрчав струмок в оточенні конвалій,
Біленьких цяток, ніби випав сніг,
Які уклінно долу присідали,
Мов цілували литки босих ніг.

І ліс вітав достойно... І врочисто
Птахів дзвеніли співи голосні...
Містичний ліс минулого дитинства,
Чому на ранок снишся ти мені?

Яким ласкавоніжним був до мене
Замріяний весняний вітерець,
Ховаючись у пагони зелені,
Мов граючи зі мною... Навпростець

Крізь ліс вела дорослості стежина,
Я сенс лише пізніше зрозумів,
Йдучи не нею, часом швидкоплинним
Весною... Літом... Безліччю років...

Проміння сонця спалахи барвисті
І мерехтіння місячне вночі...
Тут відцвітали квіти жовтолисті,
З собою сум розлуки несучи...

...і сниться ліс, що відлетів у вічність,
У пам"ять снів, залитих у бетон...
...романтику перемогла практичність
під назвою Новий мікрорайон.


© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св/ №120030200917

История cоздания стихотворения: