Автор: Леонид Белянов
Тема:Переводы
Опубликовано: 2014-11-21 01:39:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не буває святих... Русский перевод Богданочки.

На нашем ресурсе публикуется замечательная  мрійниця из Ивано-
Франковска - Богданочка. Ее простые, детские, искренние, горькие,
страстные, романтические, любовные тексты крепко дружат с
мелодичной украинской мовой, и мне, достаточно искушенному и
весьма требовательному русскоязычному (и неплохо понимающему по-
украински) поэту они очень-очень нравятся.
Если что-то нравится на другом языке - надо переводить на свой,
богаче становятся все. Опыта в переводах у меня почти нет, но
надеюсь на свои общие данные) Ниже - перевод одного из недавно
опубликованных стихов Богданочки. Сначала - оригинал, потом -
перевод.

"Не буває святих..."

Пам'ятаю, мій милий,
мій Янголе Чорний,
твої крила розлогі,
і їх невгасимий вогонь...
і кохання, мов райдужне
світло, з долонь...
Ну а потім... свій плач...
пам'ятаю, мінорний...

Не забуду слова...
їхній звук, як удар батогом:
"Це не зрада, кохана,
це слабкість хвилинна..."
Як отрута, маскована в
суміш медово-бурштинну,
Терпкий запах жіночих духів
димом вився кругом.

Струмки сліз і це довге
прокляте мовчання...
Наче грім у посуху почув ти:
" Все буде гаразд... "
Та зраджена жінка маскує
образу за ніжністю фраз...
За усмІшкою важко почути
принишкле гарчання...

То ж дивися, мій Янгол,
дивися своїми очима...
Як в обіймах чужих
розквітає розтоптана квітка.
Білі крила красуються
в Нього он там... за плечима...
Чуєш, милий, ну як тобі
бути у якості свідка?

Ти ж казав, що збудуєш
для мене фортецю,
І нікого не впустиш
у наш неповторний куточок.
А, натомість, мені в подарунок -
паперу шматочок?
Знай, мій майстер,
ти сам влаштував мені втечу...

Я не з тих, хто підставить
щоку для удару...
Я із того підземного
царства, що й ти.
І це ж твої слова:
" Не буває святих"...
То ж прийми це неначе урок,
не як кару.

В кожній Єві є тінь
від Ліліт, зрозумій...
І коли забираєш від
серця жіночого ключ,
Дублікат зробим ми,
по потребі, собі власноруч,
Й подаруєм тому,
хто не плюне у храм наших мрій.

Я тобі не бажаю ні зла,
ні хвороби, ні болю...
Будь щасливим з тією,
котра... твоя слабкість хвилинна...
Я ж бо далі без тебе,
мій Янгол, блукати повинна.
Більше нам не судилось
ділити на двох одну долю...

8.11.14.

Не бывает святых.
Помню крылья твои, Черный Ангел, мой милый,
Что обняли весь мир, истекая огнем.
Я светилась, как радуга. Как я любила!..

И как плакала, помню. Мы были вдвоем;
Не забуду слова: «Ну какая измена!
Увлечение, слабость… Ушло, как вода».
Но в медово-янтарную смесь запах тлена
- Терпких женских духов –   властно вторгся тогда.

Реки слез – но все длилось сухое молчанье…
И тогда я сказала : «Прощу…ничего».
Ты не слышал оскаленной львицы рычанье
Сквозь пустые слова.  Не расслышал его.

Так смотри же, мой Ангел, своими глазами,
Как в объятьях чужих расцветает цветок,
Что растоптан тобой. За чужими плечами
Реют белые крылья. Случилось в свой срок,

Что устроил ты сам, обещав мне ограду
От людей и от зла – и слиясь теперь с ним.
Вновь любима  -  а ты лишь свидетель, мой ладный.
Каково же владевшему  сердцем моим?..

Я не та, кто подставит щеку для удара.
Я с того же подземного царства, что ты.
ТЫ сказал «Не бывает святых…» - это правда!
Так прими ж это все как урок, а не стыд.

В каждой Еве – частица Лилит. Ангел, слушай!
Отдавая от женского сердца ключи,
Оставляем себе дубликат  мы – на случай,
Если наши мечтанья исчезнут в ночи.

Я тебе не желаю ни боли, ни горя…
Будь же счастлив с своим увлеченьем. А я
Вновь  свободна – меня ждет открытое море,
Незакатное солнце, весло и ладья.

История cоздания стихотворения: