Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Ніна Трало
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-09-02 16:19:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Хай стежки не завжди повертають до рідного дому,
у якому дитинство з казками в обіймах живе.
Я іду уперед. Хай дорога мені незнайома -
поведе по ній слово. Правдиве, міцне, вартове.
На дорозі отій віч-на-віч хай стою самотою
із журбою у серці, молюся не так, як усі;
умивається доля росою від зір золотою
і я чую у травах одвічні її голоси.
Проминаються дні. Вир історії ще їх покличе,
та вони поміж пальців стечуть, як імла воскова.
Всі відбитки подій заховаються в зморшках обличчя,
понад світом лунатимуть правди прогірклі слова.
Проминається голос, і з часом стає все крихкішим,
не судіть за слова, бо у кожного правда своя...
Обірветься дорога... Постане над прірвою тиша...
В ній - молитви слова, як на варті, над часом стоять.
23.05.2018 р.
История cоздания стихотворения:
Дякую за вірш! Повне
співпадіння думок! Рада знову бачити Вас на сайті! З повагою, Таїсія. |
Рецензия от: Таисия Бадиленко 2024-04-23 21:22:00 |
Преарасно, Олеже, дякую за насолоду! |
Рецензия от: Валентина Леушина 2024-04-23 21:13:29 |
Дякую, цікаво написано з гумором! |
Рецензия от: Валентина Леушина 2024-04-23 21:12:20 |
Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |