Автор: Нина Трало Тема:Свободная тема Опубликовано: 2020-05-12 21:51:06 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Вулкан
(триптих)
Все тремтить і клекоче у грудях землі, струменить на поверхню розплавлена лава, в голубінь відлітають на диму метлі сірий попіл, гаряче каміння, кіптява.
І вже небо - не небо, а сивий туман, сонця промені згаслі у куряві зникли... І видовища в світі страшніше нема, аніж пломінь вулкану під сонцем пониклим.
Виривається стогін назовні з грудей, випливає розбурхана лава червона і по схилу тече, по траві, до людей, бо нема вже для неї ніде перепони.
Так могутня, нещадна, гаряча ріка із вогненного жерла тече по долині, очманіло за рай на Землі доріка, й нагадавши про пекло сучасній людині.
*** *** *** Образа й гнів у серці незборимі. Клекочуть і нуртують у крові і душу рвуть - вони не полохливі - і спокою немає голові.
Як затісно бурлити у склепінні!.. Пішов, нарешті, гнівних слів потік: у кручах б'ються хвилі зліснопінні, усе довкола зір вогнем обпік.
Тремтить у злобі голос. Аж із хрипом назовні вириваються слова і п'ястуки стискаються зі скрипом - в них затерпає сила неземна.
Поникли щирість, радість і кохання - все зруйнувала вулканічна лють. В повітрі висне ангелів зітхання, розбившись об гріховності могуть.
*** *** *** Вирує у серці кохання бузкове, проміння в очах виграє золоте... Душа ніби лине у поле квіткове, буяння навколо цвіте молоде.
І радість яскраво пульсує у скронях, заграло барвисто майбутнє ясне... Здається, що сонце дрімає в долонях і щастя по сліду іде неземне.
Яке палахке і росисте світання! Яка пломеніє вечірня зоря! Нічим не спинити гаряче бажання цілунків палких, хоч вуста вже горять.
І пристрасть, і щастя, і радість у серці - любові вулкан це не спалить дотла. Як хочеться жити! Дзвеніти у герці, і знати, що світ не покриє зола. 26.04 - 12.05.2020 р.
История cоздания стихотворения:
1
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 406
Ніночко! " Ну що б, казалося, слова? Слова, та й годі."
Слово "вулкан" має такі різні змісти у Вашому триптиху! Це й глибоке і страшне дихання Землі, і злющі думки і дії неадекватної людини, і рівень високої пристрасті почуттів закоханих.
Ніно, ти зуміла в кожній частині триптиху відобразити саме вулканічний зміст. Молодець. Талановито. Ліда.
Нина, талантливо обыграна метафора-страсть вулкана. Очень яркие сочные образы.О мощь грехов разбиты ангелов старанья( вздохи). Никто не мог остановить желанья поцелуев и любить.Сколько эмоц.мощи! Её бы хватило на поэму. Преклоняюсь перед владением худ тропами и укр. языком!
Ніно, робота чудова! Вражає, бентежить, спонукає до думок, до спогадів про щось особисте.
Технічно порадила би змінити рядок: "бо нема вже ніде для її перепони" на "бо нема вже для неї ніде перепони".
В кінці твору мені здалося, що зміст можна прочитати не той, що Ви задумали. От дивіться:
І пристрасть, і щастя, і радість у серці -
любові вулкан спопеляє до тла
Це ж можна зрозуміти так, що вулкан любові спопеляє дотла пристрасть, щастя, радість у серці. А що ж тоді у серці залишається?
До речі, прислівник "дотла" пишеться разом. Ніночко, бажаю натхнення! Нехай щастить!
Щиро дякую, п. Тетяно, за підказки. Як же не вистачає мені грамотності. Вчу, вчу, вчу і всеодно десь та й проскочить помилка. Та й не одна. Виправила. Думаю, що тепер буде правильно.
Я дуже вдячна Вам.
Приємного дня і всіляких гараздів.
Читала з задоволенням, такі емоції, вулкан, на сьогоднішній день переповнюють не одну душу! Сподобалась, Ніно, Ваша робота, дякую! Душевного спокою, миру і добра бажаю Вам! Щасти!
Усі три вірша Ви,Ніно, вдало об"єднали однією вулканичною силою природного катаклізму, люті, або гніву і любові...Мабуть, так і є, сила і енергія вибухова в них колосальні... Сподобалися усі вірши!Хай щастить, натхнення Вам!)))
Прекрасный триптих! Достоверная образность... порой человек не может справится с собой... страсть... эмоции... Замечательное ТВОРЕНИЕ! Вдохновения и всего-всего доброго!!!
Восторг! Это очень интересная идея, во-первых, - так сравнить в стихах эти 3 стихии - стихия природы, стихия гнева, стихия любви... Мастерски написано, мне кажется очень схожие явления. Но к природе мы не имеем претензий), это Божия сила, любовь - созидает. А вот гнев, как вулкан вырывается, испепеляет все вокруг и самого себя, с этим надо что-то делать...)) Нина, очень интересная работа на мой взгляд, много навевает мыслей, размышлений. Успехов!
Спасибо, Оля, за такую рецензию. Идея написать такой триптих пришла неожиданно. Думала написать только о гневе изначально, а потом осенило. И вот результат.
Пусть будет действующим только вулкан любви - написала мне Лариса Гараган.
Я с ней соглашаюсь.
Спасибо Вам еще раз.
Чудово!
Я якось зі сну проснулася з рядком про Везувій. Що вже мені там наснилося - зринуло, а рядочок лишився )
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47292&poem=306739
Три види вулкана переплелися єдиною темою, єдиним відчуттям пристрасті, бурхливості - саме вулкан, його виверження, негативні людські відносини і, нарешті, кохання.
Мені дуже сподобалося, Ніно, дякую! Нехай діючим буде тільки вулкан любові!
Это стихотворение
написано очень заботливой
и сильной мамой, звучит,
как молитва, в ярких
лучах добра и надежды, а
какая энергетика!
Спасибо, Людмила! С
уважением!
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.