Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
Число 24. «Не стати на бік чуми»: Неймовірні історії з життя та крилаті фрази Ліни Костенко
/ АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози /
Немає часу на поразку: вірші Ліни Костенко про сучасну війну
/ АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" /
Додатковий випуск 13. "Незабутня мить" - Тетяна Яковенко
/ АП творчої групи - Злива /
Отсутствует

Автор: Нина Трало
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-07-07 11:56:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Тепер живу... з перекладом російською

Тепер живу в одвічнім снігопаді,
в загублених стежках забутого тепла -
у літній день кудись поділась радість,
квітує сад жури в тумані край села.

Пробач мені, моя матусю сива,
що зір ясних з небес не сипала до ніг,
що бідами підрізувала крила
і зміцнювала тим жорсткий життя батіг.

Пишу для тебе, мамо, тихі вірші,
а літери в снігу на кінчику пера.
І вже слова, за сонце хоч тепліші,
до тебе не дійдуть. І серце завмира.

І ти живеш тепер в новому світі
якогось забуття, якоїсь дивини.
Безпам'ятство... Чужими стали діти...
Лиш повниться ріка дочірньої вини.
                            14.02.2020 р.


Переклад російською Михайла Вечері.


Теперь живу я в вечном снегопаде,
В затерянных тропах забытого тепла –
И в летний день куда-то делась радость,
Цветет лишь сад печали на краю села.

Прости меня, мамулечка седая,
Что ясных звёзд с небес не сыпала к ногам.
Что бедами лишь крылья подрезая,
Я укрепляла жизни жесткий тот бедлам.

Пишу тебе стихи я у оконца,
А буквы как в снегу на кончике пера.
И хоть слова мои теплее солнца,
К тебе, жаль, не придут. Прошла уже пора.

Живешь теперь совсем в ином ты свете.
В забвении, где странности чудес видны.
Беспамятство ... Чужими стали дети ...
И лишь дочерней полнится река вины.

История cоздания стихотворения:

6
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 490

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 33.
Усі ці дні життя без мами,
серця ятрить роками плин журби
Життя нагадує нам про болючу рану,
що заживе лише тоді,
Коли байдужий час нас понесе у вічність,
Як у струмку вода несе пожовкле листя із верби

Дякую Вам за щиру сповідь душі!
2020-11-03 22:55:13
А я вдячна Вам за прочитання і небайдужість. Тепла і любові Вам.
2020-11-04 15:40:14
Зворушливі рядки!
:)
2020-10-12 16:39:56
Дякую, Вікторе. І тоді серце боліло, і тепер те ж саме...
2020-10-12 20:04:55
Гарно! Чудовий переклад. Майстерно.
2020-10-12 08:24:59
Дякую, Володимире. А я читаю Ваші вірші і серце завмирає - так Ви гарно пишете. Дякую вам.
2020-10-12 20:03:44
Оба варианта берут за душу. Крепитесь!
2020-09-01 14:35:19
Дякую Вам. Будемо якось жити.
Нехай у Вас буде все гаразд.
2020-09-02 21:53:38
Нетреба ні в чому себе корити, Ніночко... Тим більше, якщо Ви робили все можливе... Наше Життя немилосердно доходить до до "миті неповернення" і до цього треба ставитись, трошки, по філософськи...
Краще - будемо зберігати світлу пам'ять про наших рідних!
2020-08-18 11:38:21
Спасибі Вам, Сергію.
2020-08-18 15:30:41
2020-08-18 15:54:15
Свій борг перед батьками ми віддаємо їхнім онукам. Хоча, все життя мучить сумління перед тим боргом. Дякую.
2020-08-03 18:46:50
Погоджуюсь із Вами, Євгене. Дякую за відгук і розуміння.
2020-08-03 22:25:22
Перед мамою завжди почуваємо себе винними... Значить, правильно вона нас виховала! - щоб неспокійна душа завжди прагнула до досконалості... Душа мами, безумовно, чує ВСІ ваші вірші, в якому б світі вона не перебувала!..
2020-08-02 12:34:10
Дякую, Ланочко. Мама ще тут, біля мене, але вже давно не зі мною... Така хвороба у неї тяжка...
2020-08-02 14:51:14
Теперь живу...

Теперь живу я в вечном снегопаде,
В затерянных тропах забытого тепла –
И в летний день куда-то делась радость,
Цветет лишь сад печали на краю села.

Прости меня, мамулечка седая,
Что ясных звёзд с небес не сыпала к ногам.
Что бедами лишь крылья подрезая,
Я укрепляла жизни жесткий тот бедлам.

Пишу тебе стихи я у оконца,
А буквы как в снегу на кончике пера.
И хоть слова мои теплее солнца,
К тебе, жаль, не придут. Прошла уже пора.

Живешь теперь совсем в ином ты свете.
В забвении, где странности чудес видны.
Беспамятство ... Чужими стали дети ...
И лишь дочерней полнится река вины.
2020-07-15 14:55:25
Гарний вийшов у Вас переклад, дослівний. Приємно. Дякую Вам, Михайле. Перенесу під вірша на сторінці у себе, а Ви до себе у переклади. Ще раз спасибі.
2020-08-02 11:29:36
Читала, і котилася сльоза...

Вини не треба, доню, бо важливо,
Щоб ти, лишень, щасливою була.
Прожить безгрішно в світі неможливо.

Дай Бог Вам, Ніно, щастя і тепла...
2020-07-12 10:46:16
Дякую Вам, Олено, за теплі слова.
Нехай щастить.
2020-07-13 16:54:23
2020-07-18 00:01:55
Дуже сумні і проникливі рядки присвячення, Ніночко!
2020-07-11 01:34:39
Спасибі, Юліє. Радію Вам.
2020-07-13 16:51:41
Нина! Наверное у многих наступает момент в жизни, когда хочешь вспомнить о событиях совместной жизни с родителями и близкими, или о событиях которые пережили близкие. Тогда эти события казались будничными, а позже они представляются прекрасными, неповторимыми и замечательными.
Но спросить уже не у кого. Мы не обладаем способностью Иисуса Христа оживлять умерших. Но у нас есть человеческая способность вспоминать и оживлять исторические моменты своей семейной жизни, жизни родителей и их памяти. Оживлять историю и время! Недаром многие начинают писать мемуары. Для человека способность перепросмотра всей жизни семьи, как в кино, по кадрам, также представляется подвигом человека и во имя человека. Может позже наступит момент, когда мы будем жалеть, что даже этого не удосужились сделать.
2020-07-10 21:39:46
Спасибо, Александр, за такую развёрнутую рецензию, за объяснение и понимание.
Пусть всё будет хорошо.
2020-07-13 16:51:11
Чудово!
"Лиш повниться ріка дочірньої вини." - не знала, що так буває...
2020-07-10 08:37:12
Так відчувається, провина завжди відчувається за будь-які негаразди у рідних. От якби я те, от якби я се.... то може б таке і не сталося....
Дякую за читання, розуміння, відгук.
Приємного дня вам, п. Ніно.
2020-07-13 16:49:04
Спасибо Вам, Нина, за Вашу память о самом дорогом человеке. Их нам не хватает.
Здоровья и доброго всего Вам 🌹.
2020-07-10 01:08:42
А Вам спасибо за понимание.
Хорошего дня Вам.
2020-07-13 16:46:23
Ніно, Ви змогли передати те, що я не можу передати віршами.
Не можу... Болюча ... нестерпно болюча тема для мене уже два останні роки... Я Вас так розумію, як ніхто...
Тримаємось... Бережіть себе, люба... (В мене не дуже це виходить).
2020-07-09 18:55:23
В мене теж не виходить. Триматися дуже важко. Я теж уже 2 роки живу, немов у тюрмі суворого режиму: все за розкладом - ранковий туалет, прибирання, уколи, сніданок, таблетки, обід, сон, таблетки, прогулянка... ... ... Сон - буває інколи важкий, а інколи - поверхневий.
Дай, Боже, сили витримати. Намагайтесь не думати ні про що. Для мене були віддушиною вірші, а зараз не можу нічого писати, тупо розв'язую японські судоку, коли є вільний час.
Дякую за розуміння. Я теж тримаю за Вас кулачки, все переживемо, хоча нестерпно боляче... І морально дуже важко...
2020-07-09 22:40:23
Дуже тяжко втрачати кохану людину, але найважче, на мою думку, коли вона поруч, а її немає...... або нас..
Зворушливий вірш, Ніно. Здоров'я вашій матусі, нехай видужає!
2020-07-09 18:43:40
Дякую, Владе. Щасти вам.
2020-07-09 22:32:38
Мої співчуття та побажання надії на покращення.
2020-07-09 13:23:13
Дякую, Олю. Але яке вже може бути покращення з букетом хвороб. Лишається лише прийняти те, що не хочеться приймати ніяк...
2020-07-09 22:31:19
Щемні рядки, Ніночко. Ця чаша нікого не обмине... Дякую, вірш доторкнувся серця...
2020-07-09 12:53:35
Дякую Вам за оцінку. Нехай негаразди обходять стороною.
2020-07-09 12:57:36
Ніно, моя мама померла, коли я ще був дитиною. Коли її поклали в машину, щоб везти до лікарні, вона дивилася на мене і я розумів, що вона халіє не себе, а мене.
2020-07-08 19:38:55
Доброго Вам дня. Спасибі, Миколо Калістратович.
2020-07-09 12:42:25
Ой, як же я з вами згодна... Дякую за вірш.
2020-07-08 19:18:40
Спасибі, Раїсо.
Гарного Вам дня.
2020-07-09 12:41:03
Ніно, без зайвих слів скажу, що гарно та зворушливо!
2020-07-08 18:00:07
Дякую за оцінку. Приємного дня.
2020-07-09 12:40:19
До сліз...Ніночко, як же проникливо і щемно! Дякую за чудовий вірш!
2020-07-08 14:33:12
І Вам спасибі, що читали та відгукнулись.
2020-07-09 12:39:47
Щемно на душі...Відверто і проникливо.
Ліричні рядки щирого суму...

Щасти Вам!
2020-07-08 13:48:04
Дякую Вам за розуміння.
Нехай щастить
2020-07-09 12:39:11
Трогательные строки... до слез... Ниночка))) О самом дорогом человеке... о Маме! Пока мы живы... мама всегда будет в нашем сердце! Всего-всего самого доброго!!!
2020-07-08 10:57:00
Спасибо, Галина. Приятно, что зашли ко мне. Всех благ Вам.
2020-07-08 11:11:19
2020-07-08 11:15:12
Ниночка, у моего папы было похожее... как у Вашей мамы... прекрасно понимаю... очень тяжело... держитесь... Пусть Бог Вам помогает!!!
2020-07-08 11:22:19
Емоція виражає неймовірне душевне щемління... стільки тоски, дякую Вам!
2020-07-07 18:25:15
Дякую Вам за розуміння.
2020-07-08 11:10:28
Дуже проникливий вірш! Кажуть, що незалежно від віку, ми діти поки живі батьки, я вже давно простився з дитинством... Поділяю Ваш сум і біль!
2020-07-07 17:17:10
А в мене мама ще є, але вона втратила пам'ять і тепер її ніби нема. Іноді дуже хочу зателефонувати мамі, розказати як мені важко її доглядати і бачити її муки, але нема куди телефонувати, бо і сімкарта її тепер у мене в телефоні додатково (потрібна тільки при реєстрації до сімейного лікаря). Ось такі справи. Тому і вірш такий написався. А зараз і писати не можу, виставляю на сторінці тільки раніше написані.
Дякую за щирість душі.
2020-07-08 11:09:16
Люба Ніночко! Гарний вірш, сповненний болю та сильних почуттів. Співчуваю тобі, бо у самого зараз не найкращі часи зі своїм болем. І дуже прикро, що живемо в такій країні, у якої немає діла до свого народу, до його біди та її вирішення. Залишаєшся сам на сам зі своєю бідою. А наша влада вирішує тільки свої власні проблеми, які не мають ніякого відношення до простої людини. Гірко!
2020-07-07 14:32:08
Так, Юрію. Але живемо надією. Дякую.
2020-07-08 10:57:42
нашим родителям приятно что мы их помним
2020-07-07 13:11:05
Так, Наталіє, і я гадаю. Нехай все буде добре.
2020-07-08 10:56:49
Зворушливі, до сліз, рядки. Так не вистачає батьків навіть в моєму віці. Все, плачу.
Дякую, Ніна, за вірш, за пам'ять!
2020-07-07 12:44:57
Спасибі.
2020-07-08 10:54:28
2020-07-08 17:56:49
"квітує сад жури в тумані край села", "а літери в снігу на кінчику пера" - потрясающе. Стих цепляет за душу.
2020-07-07 12:39:32
Спасибо, Марина.
2020-07-08 10:54:03
2020-07-08 14:51:38
Ніночка, до сліз... так зворушили мене. І гарно, і дуже хвилююче. Останні ряки - просто мої думки. Дуже дякую!
2020-07-07 12:29:10
Спасибі, Оля.
2020-07-08 10:53:27
Такий сумний і щемний вірш,Ніночко! Я Вас дуже розумію,бо сама пережила втрату рідних і коханих людей не так давно,біль досі в серці відчуваю,І,чомусь час не лікує...Всього Вам найкращого,нехай щастить!
2020-07-07 12:25:51
Спасибі, Світлано.
2020-07-08 10:51:06
Завжди виникає вина, коли йде з життя найдорожча людина. І почуваєшся сиротою, незалежно від віку та розумієш, ніхто на світі не буде за тебе молитися та любити так, як це робила матуся. А нам не було часу віддячити при житті, той повною мірою на яку заслуговують наші мами. Невиліковний біль утрати, який не лікує час. Зворушливий вірш пронизаний болем. Співчуваю та бажаю терпіння. Таке воно життя.
2020-07-07 12:24:27
Дякую, Валентино. Мама моя на сьогодні ще жива, слава Богу, але вона втратила пам'ять. Вона не знає хто вона, хто я для неї, а мені все дуже боляче переживати.
2020-07-08 10:52:53
Ніночко, вірш пронизаний втратою дорогої людини.Це неймовірно тяжко, коли втрачаєш зв"язок, який має головне значення по життю. Мама жива, але вона не пам"ятає, що вона мама. Як це може витримати серце? Дай нам Боже пам"яті та терпіння прийняти старість. Будь сильною, Ніно.
2020-07-08 11:20:25
Багато ми матусям не додали,
Вони завжди: не треба, доню, кинь…
Що буде з ними, з нами, буде далі?
Так гірко, мов би їла я полинь…
Ніно!Сумний, дуже сумний вірш… Хай щастить!
2020-07-07 12:12:56
Спасибі, Юрію, за розуміння. Це мій біль сьогоднішній, вірші навіть не можу писати від свого безсилля...
2020-07-07 12:14:57
Розумію, Ніно, і щиро вам впівчуваю...
2020-07-07 12:29:31

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
Рекомендации УПП
В прямом эфире
Гарний переклад, Пале!
Але і той, що я навів, теж непаганий...
Дякую за повну інформацію про цей чудовий вірш.
Мабуть не було людини, якого б ненавидила така кількість людей. Ну, може, Гітлер або Сталін.
:)

З повагою
Рецензия от:
Виталий Симоновский
2024-03-19 08:17:31
Прекрасное стихотворение, Михаил! От имени украинцев Спасибо Вам за всплеск доброй души!
Рецензия от:
Юрий Тригубенко
2024-03-19 07:47:30
Прекрасный стих и всё в нем есть.
Наше сьогодення і надія ,і любов, і віра.
Дякую.
Рецензия от:
Сніжана Назаренко
2024-03-19 07:12:13
На форуме обсуждают
"Кожен мав би зрозуміти, що для України її духовність, мова, література – це останній рубіж самозахисту, остання надія відстояти себе перед агрес(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-18 08:40:24
В любви наверное тужил,
Раз с поликлиникой сравнил.(...)
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-17 21:18:48
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.