Автор: Ніна Трало
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2024-02-29 13:02:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Олександру Максименку захиснику України

Стрічаємо знову героя "живим коридором" -
додому він їде з доріг фронтових, із боїв...
Везуть побратими суворим військовим дозором
із попелу, диму, з гарячих пекельних вогнів.

Далеко позаду кривава лишилася битва,
у мареві диму життя зупинилось навік.
Матусине серце з грудей по-живому хтось вирвав,
пекучі сльозини дитячих торкнулися щік.

Везуть... Зустрічає тебе у скорботі містечко,
твій двір, мотоблок зачекався господарських рук,
"татусю" - маленької донечки тепле словечко...
О... Скільки війна завдала нам страждання і мук.

Та віримо ми у могутність незламного війська,
у вірність солдатську і вашу безмежну любов.
Горить, воскресає у битві земля українська,
свобода і воля...  Й синів наших праведна кров.

І будуть ростити хліба молоді покоління,
чи гай зашумить, ачи ліс молодий проросте...
Лишилося тут після тебе могутнє коріння,
тому не померкне ім"я твого роду святе.
                                   23.02.2024 р.

История cоздания стихотворения:

На Донеччині, поблизу населеного пункту Констянтинівка, 15 лютого 2024 року загинув Олександр Максименко 1977 року
народження.