|
Автор: райка
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2017-11-25 08:49:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
А дні біжать, неначе в прірву,
Минає сонячне тепло,
А я із серця тебе вирву
Собі на зло, собі на зло!
Я потопаю в листопаді,
Шукаю завтрашню зорю,
Зима кружляє на параді,
Я не люблю, я - не люблю!
Забудеш, знаю, ти - забудеш...
Тобі я іграшка, і все!
Чому, сумуючи, ці люди
Мені пророчать: буде зле?
А що, насправді, було добре,
Коли весь час ти обіймав
Якусь примхливу сіру кобру?
Мене продав, за гріш продав!
История cоздания стихотворения:
Війни все одно колись кінчаються, навіть, столітні. А далі продовжується життя. Маємо жити, щоб не допускати таких помилок, що коштують нам стількох життів. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:44:54 |
Серце - невтомний наш трудівник. Справжній гімн серцю. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:41:31 |
А, здавалося б, всього лише травень?! Та тут ціла філософія життя. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:39:31 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |