UA
|
Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: райка
Тема:Историческая проза
Опубликовано: 2023-01-29 22:47:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Згадаємо поета
Сьогодні близько дев'ятої вечора на 94 році життя помер видатний український поет Дмитро Васильович Павличко.
. Дмитро Павличко – поет, перекладач, літературний критик, публіцист, шістдесятник, громадсько-політичний діяч, у 2004
році йому присвоєно звання Героя України. Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня (1999, 2009), ордена "За
заслуги" III ступеня (1997), ордена Свободи (2015), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1977). Народився 28
вересня 1929 року. У 1945-46 роках був ув’язнений за справою щодо звинувачення в належності до УПА. Пізніше він був одним
із організаторів Народного руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г.
Шевченка. Один з авторів Декларації про державний суверенітет України. У 1990-1994, 1998-1999, а також у 2005-2006
роках був народним депутатом. У 1995-1998 роках був послом України у Словаччині, а в 1999-2002 роках – послом України в
Польщі.
Згадаймо поета, щиро згадаймо...
Наш прапор – Дмитро Павличко
Небеса блакитні
Сяють з глибини,
А пшеничні й житні
Мерехтять лани.
Образ цей не зблідне,
Хоч минуть жнива.
Це знамено рідне —
Злото й синява.
Прапор наш, як літо,
В сонці майорить —
По долині — жито,
По горі — блакить
“Десь далеко в полі, біля стежки”
Десь далеко в полі, біля стежки,
Кароокий соняшник стоїть.
Там згубила ти свої сережки
На землі розпеченій, як мідь.
Там шукали ми твоєї згуби
Ночами у травах запашних,
Там до дна я випив твої губи,
І до нині ще хмільний від них.
Там цвіла любов непощадима,
Та нема їй більше вороття.
Тільки сонях з карими очима
Там стоїть, немов твоє дитя.
“Я згадую тебе, хоч ти – переді мною”
Я згадую тебе, хоч ти – переді мною.
Я збуджую в собі неткнутий сивиною
Дівочий образ твій – вставай, моя душе,
І світло засвіти, і вийди з павутиння
Такою, як була, а ти ж була богиня,
Володарка моя в прозорім негліже.
І справді ти встаєш із пам’яті моєї,
Я сліпну, як бджола в глибинах орхідеї,
В твоїй сяйливості. І сивина густа,
І материнства слід у перезрілій плоті,
І погляд, як туман часу на позолоті,
І скорбні, наче храм зачинений, уста –
І все, що ти в житті придбала, моя люба,
Працює на твоє володарство, як згуба,
Куди тепер мене заводиш нишкома,
І роздягаєшся так звільна, так поволі,
Що за той час віки в твоєму ореолі
То гаснуть, то горять. Я є. Мене нема.
.
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 164
Рецензии
Глибу, творчу силу - знамена тримають.
Ті знамена волю України славлять,
знаменосця ВОЛІ навіки прославлять!
щиро хочеться для нього вже й небесного, упокоєння;
а живим би глибшу та довгу пам'ять про усіх гідних земляків.....
В першому вірші слово "знамено", зверніть увагу.
Дякую, райко! ❤
| Желаю здоровья и новых побед над собой Михаил! :-) |
| Рецензия от: Мишигас 2024-04-29 15:56:54 |
| С днём Раждения! |
| Рецензия от: Мишигас 2024-04-29 15:53:33 |
| Неожиданное окончание было для меня, когда читал текст! Но в крайних строчках - верная суть: Вся жизнь - вереница ПОБЕД над СОБОЙ. Превозмогание! Не всем молодым это будет понятно... ПОЙМУТ ПОЗЖЕ. |
| Рецензия от: Свидетель 2024-04-29 15:53:00 |
| Рок, це те, без чого мені дуже важко. Завжди слухаю. А якщо сил замало - навушники, на повну і... батарейки заряджаються.)(...) |
| Рецензия от: Молчаливая 2024-04-29 14:55:02 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |