UA
|
Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Тетяна Лавинюкова
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2015-11-08 22:41:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
МАНДРУЄМО У ЧАСІ +
МАНДРУЄМО У ЧАСІ
Кожному новому поколінню
на землі відведений свій час.
Ми з’явились з Божого веління,
і нащадки прийдуть після нас.
Молодість, як птах у високості,
зникне і назад не знайде путь.
Мудра старість завітає в гості,
хоч її не кличуть і не ждуть.
Ми у світі наче перехожі
на шляху у вічність з небуття…
Сили дай, благослови нас, Боже,
з гідністю прожити це життя.
Виростити дерево і сина,
до нових звернутись поколінь,
вірити, що вічна Україна –
золото пшениці, неба синь...
Ну, а тепер подарунок для моїх читачів - вірш Наталі Данилюк "Океан навиворіт" з її книжки
"Океан, що навиворіт". Отже, програмний твір книжки...
ОКЕАН НАВИВОРІТ
Дівчинко, ти – океан, що навиворіт!
Тиша назовні і буря всередині.
Серце сльозами солоними вигорить,
Та все одно очі в небо підведені.
Што́рмами доля розгойдує дні твої,
Мов паперові тендітні кораблики,
Знову підставиш бліді щоки вітрові!..
Ми зі світами своїми, мов равлики:
В декого зовні будиночки-мушельки,
В декого – мікросвіти, мов галактики,
Гори такі, що нікому не зрушити!
Хтось в океані малесенькі клаптики
Облюбував, засадивши оазами,
З Богом говорить у тиші намоленій,
Хтось за гіркими словами-образами
Прагне сховати думки свої зболені.
Дівчинко, ти ─ океан, що навиворіт,
Равлик із мушлею-світом всередині.
Доля людини – у вічному виборі,
Поки приціли ще тільки наведені…
Поки немає межі неповернення,
Вільні думки у польоті високому,
Світла душа ще нічим не осквернена –
Ні гіркотою провини, ні докором…
Будь комусь мрією, доброю, чистою,
В хащах болотних водою прозорою!
Може, якщо не зламаєшся, вистоїш,
Станеш корабликом, станеш опорою...
ID: 515125
© Наталя Данилюк 02.08.2014
Додам ще мій коментар на цей вірш, коли я його вперше прочитала, та Наталоччину відповідь.
Лавинюкова Тетяна: Надзвичайно складна конструкція, композиція, тут і дівчинка, і всі "ми зі
світами своїми" і "доля кожної людини у вічному виборі"... і знову конкретна тендітна дівчинка,
яка має стати опорою... Дівчинка і світ, навіть Всесвіт... Світ, доля якого залежить від дівчинки...
Дуже серйозно все... А скільки образів з природи: океани з їх штормами, гори, оази, болотні
хащі і цілі галактики - і все чи зовні чи всередині "мушлі равлика" - внутрішнього світу людини...
Голова йде обертом... Сподіваюся, мені вдалося хоч трохи висловити своє захоплення, моя
дорога Кульбабко? Вона не зламається, твоя дівчинка - і вона врятує світ.
Наталя Данилюк: Люба пані Тетяно, як глибоко Ви все провідчули - щиро радію цьому! Приємно,
що вдалося донести свої думки до читача! Так, вірш дещо складний для розуміння, але якщо
заглибитися... Ви все відчули! Дякую Вам щиро!
История cоздания стихотворения:
Про Наталочку Данилюк. Наталя Данилюк - молода українська поетеса, член Національної
спілки письменників України. Учасниця поетичного клубу "Об'єднані словом", лауреат
літературно-мистецької премії ім. Андрія Малишка,
"Поет року" (2014) за версією літературно-художнього журналу "Дніпро". Авторка чотирьох
поетичних збірок: "Та жінка, що навпроти у вікні..." (2012), "Кульбабова віхола" (2013), "Океан,
що навиворіт" (2015), "Світи ти мусиш". Народилася і проживає в селищі Перегінське, що на
Івано-Франківщині. За освітою філолог, працює вчителькою. Мама чотирьох чудових діточок.
Початок знайомства з поезією Наталі Данилюк - у моїх "КУЛЬБАБКАХ"+
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 456
Рецензии
аби й не Днем, а всім Життям!!!
+ вже старою сухою крихтою зичу: власних, й все новіших!!!
навік приставши до свого життя,
його я краю, до грудей приклавши...
...так нарізають хліб, усіх зібравши,
і роздають ізпоконвік буття! —
я по живому краю, тулю чи обіймаю, тебе, моє життя...
+
Будьте й Будьмо (на свій вибір кожен)!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Шануймо життя, шануймося. 
Обидва... Життєва мудрість - найбільший скарб...
Дякую...
Життя, його зміст - кожний напише про це по-своєму. От і у тебе у "битому склі" - теж про це.
Можливо саме тому і схожі наша віршовані думки...
Звичайно, приємно А як з батлами? Ще не граєш в них. А я вже граю. Я вважаю, що це гра. Цікаво.
)))))
Такі вірши створюють позитивний настрій.
З повагою
Віталій
I. Неозначена форма дієслова
Стилістично нейтральні форми інфінітива на -ти (вболівати, майструвати, виступати, шити) не мають функціональних обмежень. Варіантні форми інфінітива на -ть (співать, стрибать, шукать) вживаються в усному мовленні, фольклорі та в художній літературі, наприклад:
Мені шляху не питать: Прямо степом мандрувать, Гей-гей, долю доганять!
(Нар. пісня);
Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать (Л. Костенко).
http://bombabooks.com/book/22-stilistika-dilovoyi-movi-navchalnij-posibnik-g-j-volkotrub/34--32-tvorennya-i-vzhivannya-deyakix-form-diyeslova.html
Форма дієслова "з'явились" не тільки прийнятна, але й широко відома і популярна в сучаній мові.
Вже одпручалась гордістю і смутком, ( отпруалась, а не отпручалася)
одборонилась даллю, як щитом. ( а не отборонилася)
Або це: в епіцентрі логіки і стресу,
де все змішалось - рідне і чуже, ( а не змішалося)
Або це:Тут головне — дивитись в очі звіру ( дивитись, а не дивитися)
і просто — залишатися людьми.
А ось тут: — Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваши леви лижуть мені ноги.
І ваши слуги насміялись з вас.
Спалить, а не спалити, насміялись, а не насміялися. Все це наша мова. І якщо ліна нею не володіє, то хто?
Прекрасно, что мы "съсинхронизировали", Татьяночка! И история чудесная!
Такий гарний вірш у Наталочки, такий наповнений і ракий близький.
Мені здається ти недарма подала цьго вірша в парі зі своїм, бо ота дівчинка з безмежним мікрокосмосом у душі і є те покоління, яке вірить у вічну Україну.
Дякую за вірші.
Від тебе - перша рецензія, приємно.| Понятно и близко... "Увянет не раскрывшийся цветок"... В увядших лепестках так много аромата... Так много в них последней красоты... |
| Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-04-30 06:07:12 |
| Ах, этот чудесник май, Когда умчались морозы, В саду сирень наломай, Утри у любимой слёзы. И вовсе не хулиган, Но всё в голове смешалось, Сирень я брошу к ногам, И ты простишь эту шалость . |
| Рецензия от: Влад Каганов 2024-04-30 02:17:24 |
| Спс., друг. С удовольствием прочитала. Душевно и поэтично. Удач тебе и дальше. |
| Рецензия от: Чухнина Мария 2024-04-30 01:40:41 |
| Рок, це те, без чого мені дуже важко. Завжди слухаю. А якщо сил замало - навушники, на повну і... батарейки заряджаються.)(...) |
| Рецензия от: Молчаливая 2024-04-29 14:55:02 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |