Автор: Тетяна Лавинюкова
Тема:Рецензирование работ
Опубликовано: 2016-11-27 22:36:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

КОХАННЯ З ПРИСМАКОМ ДОЩУ 27.11.2016

КОХАННЯ З ПРИСМАКОМ ДОЩУ
Діалог почуттів
Сценічна версія К.Малініна за оповіданням Г.Г.Маркеса "Очі блакитного собаки"

Режисура та сценічне рішення - Олексій Лейбюк
Хореографія - Анастасія Мартинюк
Художник по костюмах - Олена Андрійчук

"Очі блакитного собаки. За допомогою цієї фрази вона шукала мене в реальному житті.
Слова ці були паролем, за яким ми повинні були впізнати одне одного, якщо зустрінемось
насправді..."
(Г.Г.Маркес)
Він і Вона давно шукають одне одного, але зустрічаються лише уві сні під шурхіт сліз затяжного
дощу.
Не маючи жодної надії на те, що колись ця зустріч відбудеться в реальності, вони готові прожити
решту життя
у цьому і болісному і щасливому сні про  справжнє  кохання...

Дійові особи і виконавці:
Він - Ігор Захарчук
Вона - Мирослава Гусак
Прем’єра була  24 квітня 2016.

27.11. 2016.  Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана
Франка. Театральна інтерпретація оповідання «Очі блакитного собаки» всесвітньовідомого  
письменника, лауреата Нобелівської премії, Габріеля Гарсіа Маркеса.
Тонка психологічна канва літературного твору  гармонійно наклалася на талановиту гру акторів,
майстерність режисерської, хореографічної та ін. робіт, що в сумі розбурхало в глядачах цілу гаму
почуттів – від найтрагічнішого відчуття розпачу самотності до найсвітлішого наповнення любов’ю
до іншої людини і світу загалом.
Улюблені глядачами молоді актори франківського театру Ігор Захарчук та Мирослава Гусак
настільки талановито та щиро перевтілилися у двох закоханих, що глядачі в унісон із героями
втирали сльози, сміялися, співпереживали… Те, що героїв лише двоє, мала сцена, декорації
зведені до мінімуму і то в монохромних тонах – вдало спрацювало на ефект відсікання зайвого,
вторинного і неважливого – тільки чорне і біле, тільки найглибше, щоб наскрізь.
Безіменні закохані герої вистави бачаться тільки уві сні і ніяк не можуть подолати тонкий бар’єр
між сном і реальністю, проте сила бажання бути разом таки перемагає… Не зважаючи на хепі-енд,
романтичну і на перший погляд просту фабулу, вистава піднімає складні проблеми самотності та
байдужості, оголює нерви і змушує заглянути в прірву, в яку не так легко дивитися…
Особливу настроєвість «Коханню з присмаком дощу» додали відеоінсталяції віджея Сергія
Пілявця, в які глядачі занурювалися як у матрицю снів. (ГАЛИЦЬКИЙ КОРЕСПОНДЕНТ)

История cоздания стихотворения:

От вирішила завести тут щоденничок своїх походів до театру. Бо ж забувається...