Вход для авторов

"Українців можна приспати, надурити, але неможливо залякати". 10 цитат братів Капранових
/ АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" /

Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів
/ АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози /

Сейчас на сайте 2622 человека

Кто онлайн?

Рекомендации УПП

ми будьмо
Елена Рышкова
варте
Цыганова Наталия
Нота...
ЛИМ

Резонанс дня

Новые авторы

Присоединяйся

Все буде Україна!

Автор: Тетяна Лавинюкова
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-07-31 07:43:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ірпінський ПАРНАС – свято поезії і пісні (нарис вражень)

Ірпінський ПАРНАС – свято поезії і пісні (нарис вражень)

Ірпінь для мене колись почався з віршів Бориса Пастернака:
Ирпень это память о людях и лете,
О воле, о бегстве из-под кабалы,
О хвое на зное, о сером левкое
И смене безветрия, ведра и мглы.

Потім Ірпінь несподівано увійшов у моє життя через те, що там замешкали близькі мені люди, і я
полюбила це місто з його соснами та озерами. Тут ніби сама природа надихає творчих людей на
створення літературних та живописних шедеврів. Ця традиція започаткована ще з початку
минулого століття, коли місто відвідували Леся Українка, Панас Мирний, Марія Заньковецька.
Про поетично-бардівський фестиваль Ірпінський ПАРНАС я дізналася несподівано за кілька днів
до його відкриття, але ще встигла подати заявку на участь в ньому. Я і так буваю із
задоволенням в Ірпені досить часто, а тут така нагода взяти участь у цікавій літературній події…
Ще й їхати з Києва маршруткою всього чверть години.
Відбувався фестиваль вже вдруге під егідою Національної спілки письменників України, газети
«Ірпінський вісник», міської ради Ірпеня та клубу авторської пісні «Ключ». Локацією фесту
протягом трьох днів від 27 до 29 липня став Будинок творчості письменників «Ірпінь»,
розташований у мальовничому Парку письменників. Так Ірпінь відкрився для мене з нового
ракурсу. БТП – це фактично не один будинок, а ціле «сімейство» окремих будиночків, які
романтично ховаються серед зелені парку. Свого часу тут працювали видатні українські
літератори Андрій Малишко, Павло Тичина, Максим Рильський, Остап Вишня, Павло
Загребельний, Юрій Яновський, Євген Гуцало, Дмитро Павличко…
Тепер будиночки гостинно розчинили  двері сучасним поетам та бардам. Мені приємно було
зустріти знайомі  обличчя.  Серго Сокольник – колега за поетичними порталами, Назар
Розлуцький та Злата Біневич – ініціатори проекту «Знай наших», Вікторія Скуратовська-
Кравченко – поетеса і правозахисниця, Анатолій Рибін та Мстислав Крицевий – барди… Приїхали
з Харкова молоді поети, які у травні приймали нас як господарі на літфестивалі «Крилате
Сузір’я». Виявляється, що за час мого перебування в Києві у мене з’явилося багато знайомств у
творчому середовищі. Отже, самотньою я не почувалася.
Тим більше, що фестиваль запрацював енергійно і оперативно. Після короткої, але сердечної
церемонії відкриття учасники були скеровані у відповідні локації за своїми номінаціями. Барди
залишилися співати на відкритій сцені, поети розійшлися під супроводом журі, членами яких
були відомі сучасні діячі літератури, лауреати та дипломанти престижних премій. Найбільше,
здається, пощастило учасникам трьох номінацій, серед яких опинилася і я. Наші слухання
відбувалися саме в основному БТП, овіяному романтичними легендами.
Адже Будинок письменників – це колишня дача київського магната Івана Чоколова, побудована
у 1905 році. Вона вдало спроектована, стоїть на пагорбі, поряд протікає річка Ірпінь, навколо
ліс, спокій та тиша (в ті часи). За легендою Чоколов збудував цю дачу для своєї коханої-
балерини, тому будиночок, побудований у стилі модерн, має романтичний вигляд, чимось
нагадує казковий замок. З таємничою балериною пов’язуть трагічну історію, хтось навіть вірить,
що часом опівночі тут можна зустріти її привид… Ну, нічого собі… А ще кажуть, що саме в цих
стінах Олесь Гончар написав свій знаменитий "Собор".
І от тут же перед каміном розташувалося наше поважне журі, а ми розмістилися на диванах і
слухаємо одні одних… Лунає поезія, царює поезія, бере в полон…
А вже до вечора були підбиті підсумки і відбулося нагородження переможців. До речі, серед
переможців і ми з Сокольником: у мене І місце в номінації «Поезія для дітей», у Серго – ІІ місце
в номінації «Громадянська лірика». Приємно, що не кажи…
На Ірпінському Парнасі ще було багато цікавого, в чому взяти участь мені не довелося через
низку особистих причин. Згадаю про них для тих, кого це зацікавило. Тут і похідний куліш,
співання пісень біля багаття до самого ранку… Серед старих сосен –  наметове містечко, у якому
будь-хто з учасників та гостей фестивалю міг безкоштовно поставити намет.
Зворушило мене те, що організатори подбали про безкоштовне харчування учасників. Обід,
зокрема, був смачний.
В останній день фестивалю відбувся Гала-концерт переможців і запрошених учасників на
центральній площі міста. Не сумніваюся, що це було справжнє свято для гостинного Ірпеня. Є за
що подякувати організаторам культурної події. Серед них особливо вирізнялися енергією та
креативністю дві чарівні красуні: Богдана Гайворонська ( член НСПУ, секретар по роботі з
молодими авторами) і Єлена Дорофієвська (поетеса, одна з організаторок фесту). Без
перебільшення вони були окрасою культурної події, особливо якщо врахувати вишуканість
суконь, які кілька разів мінялися протягом всього дійства.
Сподобався Парк Письменників, який за задумом його творців вийшов гарним та тематичним. Тут
є скульптура з пером, скульптура поета, закоханих, велосипедиста, гномів, дівчини з пензликом,
джентльмена з парасолькою, відпочивальника на газоні та відкрита сцена для творчих виступів.
Біля Будинку письменників знаходиться алея, на якій стоять сім дерев’яних скульптур дітей,
майбутніх письменників.
Так, все сподобалося! Нехай щастить!