Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Тетяна Лавинюкова
Тема:Переводы
Опубликовано: 2020-03-04 22:02:35
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ
Сказали, битись перестало,
що серце зрадило його:
не стало Тура Хеєрдала,
з дитинства лицаря мого.
І друзям теж забракло гарту
сповіщенням жалобним тим:
в той самий день зазнав інфаркту
Сенкевич, вірний побратим…
Була війна – який там «Тигрис»! –
він парашуту довіряв,
у фьорді чатував на «Тірпіц»,
координати шифрував.
До незапльованих криничок
він обирати вчив мету,
керманич славний мальовничих
плотів без зброї на борту.
Шлях небезпечним виявлявся,
життю загрожував не раз:
так вів свій «Фрам» суворий Нансен –
і віхи залишав для нас.
І в юнаках, як звуки гонга,
луну будили гомінку
слова «кохау ронго-ронго»,
«Кон-тікі» та «Аку-аку».
Наш простір був кордоном скутий,
червона не дала мара
самому у мандрівках бути,
та ніби плавав я на «Ра».
Нехай вже старість підступила,
життя прожите під кліше,
в моїй душі його вітрила
все ж розгортаються іще.
Йому не треба п’єдесталу,
у русі – зміст життя його…
Не стало Тура Хеєрдала,
Колумба серденька мого!
©Тетяна Лавинюкова переклад вірша Сергія Терсімонова 2019
ПАМЯТИ ГЕРОЯ
Сказали, сердце отказало,
потом сказали — у кого:
не стало Тура Хейердала,
героя детства моего.
Его друзей-единоверцев
накрыла траурная тень:
Сенкевич, спаянный с ним сердцем,
сражен инфарктом в тот же день…
Была война — какой там «Тигрис»! —
жизнь парашюту он вручал,
подстерегал во фьорде «Тирпиц»,
и на него ключом стучал.
И к незаплеванным колодцам
он нашу направлял мечту,
и был великим плотоводцем
без гнусных пушек на борту.
А путь был долог и опасен,
и повторялся много раз:
так вел свой «Фрам» суровый Нансен —
и вехи расставлял для нас.
И в юношах, как звуки гонга,
будили смутную тоску
слова «кохау ронго-ронго»,
«Кон-тики» и «Аку-аку»
На о г р а н и ч е н н о м пространстве
мешала красная жара
участвовать в любом из странствий,
но помню плавание «Ра».
И пусть моя подходит старость,
а жизнь прожита по клише —
ещё полощется тот парус
в нераспустившейся душе…
Ему не нужно пьедестала,
его — в движенье естество…
Не стало Тура Хейердала,
Колумба сердца моего!
© Сергей Терсимонов
История cоздания стихотворения:
Переклади віршів Сергія Терсімонова (1953-2012) зробила до дня пам'яті поета. Для колег та
гостей слова з передмови до книги "Сатира на полмира":
До Вашої уваги - вірші неперевершеного майстра слова, безмежно щедрої людини, батька п’ятьох
дітей, донецького шахтаря Сергія Терсімонова (1953-2012). Досі перебуваю під враженням після
прочитання його посмертної книги "САТИРА НА ПОЛМИРА". Гострі, влучні, сміливі афористичні
рядки, поєднані зі стриманою чоловічою лірикою, глибоко запали мені в душу. Ця людина здатна
смішити навіть із того світу (кінець цитати).
Але там, як побачите, не тільки сатира. Мені ближча його лірика.
бог курит в сторонке? ему не до вас, а с богом подонки стреляют не в нас? |
Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 16:31:44 |
Очень эмоционально Эдуард! Мы всё равно победим! А они за всё заплатят! |
Рецензия от: Мишигас 2024-04-23 16:09:46 |
Мне понравилось Артур! :-) |
Рецензия от: Мишигас 2024-04-23 16:04:31 |
Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |