"Українців можна приспати, надурити, але неможливо залякати". 10 цитат братів Капранових / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Тетяна Лавинюкова
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-04-19 15:37:38
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Піснею-відео - всіх вітаю зі світлим святом
Великодня!
Я хотіла написати вірш про святкування
Великодня у самоізоляції,
власне уже написала.
Але вчора серед великодніх вітань я
одержала цей поетичний твір,
яким хочу поділитися з вами. Я не знаю
автора; йому вдалося
висловити те, про що і ми замислюємося у
ці дні.
СВЯТА НА САМОТІ
Ви кажете, мовляв, ніколи у житті
Не ждали, що пройдуть свята на самоті?
Ні вийти між людей в новенькому вбранні.
Ні з'їхатись рідні на довгі вихідні.
Ні з'їсти шашлика, посидівши гуртом —
Ні радісних обіймів, співів за столом.
Ні вибратися в ліс, у місто чи село,
До церкви, врешті-решт — коли таке було?
Коли таке було? А навіть на Різдво!
Де сіно у хліві було лише для двох.
Або, коли в Христа засяяло лице —
Лиш троє на горі дивилися на це.
І навіть на ослі у натовпі осанн —
Між сотнями людей Ти можеш бути Сам.
Ти можеш бути Сам у маренні душі,
Як друзів зморить сон в саду на спориші.
Як вимовить в пітьмі, ховаючись в рядно,
Найвідданіший з них: "Я з Ним не заодно..."
В пустелі, на горі, прибитий до хреста —
Він був на самоті! А нам тепер — свята.
А нам тепер свята — ковбаси, пиріжки...
Від Пасхи до Різдва проносяться роки.
Міняються часи, а ми — які й були:
Не бачимо Христа за криками хвали.
А тут прийшли свята, і раптом — ти один!
Роз'єднує людей всесвітній карантин.
Самотні йдуть жінки до гробу на зорі.
Самотні уночі без риби рибарі.
Самотня і пуста дорога в Еммаус.
Та тут мандрівникам являється Ісус!
І в горницю сумну, здолавши опір стін,
Являється Господь у їхній карантин!
А може, це наш шанс — хоча би раз в житті
Побути на свята з Христом на самоті?
Прийми цю тишу в дар, мовчи і говори.
Він виведе тебе за мури і двори.
До тої висоти, з якої видно храм.
До тої, де душа відкрита всім вітрам.
Де все таке дрібне — сири і балики,
А радість — прямо тут, на відстані руки.
І перш ніж Він Себе від тебе вознесе,
Від щастя не забудь вклонитися за все.
За кожен Божий день у ясності святій,
За тишу молитов, безлюдність літургій.
А раптом це таки полюбиться тобі —
І більше не підеш до ситої юрби?
Не кожен має дар — пізнати цю мету:
Ділити із Творцем вселенську самоту…
© Автор Марина 2020
m.tabor.ru/feed/post.php?id=2254020
История cоздания стихотворения:
Файно! Сподобалось. |
Рецензия от: Фома К 2024-04-19 16:31:45 |
+1 Простите, можно Вас спросить, Что нужно делать, есть и пить? Чтоб выглядеть на тридцать пять, Иль фотошоп для нас опять? |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-19 16:30:24 |
Правдиво. |
Рецензия от: Фома К 2024-04-19 16:29:05 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |
Хеви металл! Всем
привет! Драйва лучше в мире нет! Вот послушай-ка Accept Сразу станет меньше лет! У фанатов AC/DC До сих пор в порядке писи!(...) |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-13 16:14:51 |