Автор: Тетяна Лавинюкова Тема:Свободная тема Опубликовано: 2020-05-25 18:05:22 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ПРОЩАННЯ З ЗІРКОЮ
ПРОЩАННЯ З ЗІРКОЮ
Вище даху сусіднього дому піднялася горіхова павіть, зірка світиться в небі нічному, фотокадром врізаючись в пам’ять. Вітер гілля розлоге колише, зірка в кроні, як рибка у сітях, з нею вже не побачитись більше, не зустрітись ніколи у світі. У вікно задивлюсь наостанок – той знайомий пейзаж – вже минуле. «Рибку» випустив з крони світанок – згасла зіронька, нічка минула. Я застала дитинство зелене деревця̀, що тепер вище даху, у вікно заглядала до мене та зоря без найменшого стра̀ху, що потрапить в мереживний невід буйночубого древа-горіха, і щоночі світилася в небі, навіваючи спокій і втіху. От і виріс горіх наш крислатий, розлетілися діти по світу, от і з зіркою час розпрощатись, іншим людям нехай тепер світить. Не вернуся, в віконце не гляну… Квітне двір наш бузками і глодом… Полюбіть мою зірку кохану, у вікно задивляючись згодом.
История cоздания стихотворения:
8
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 349
Дякую, Тетяна, за такі чудові вірші! Відчуваються нотки смутку по дитячим рокам!
Горіх чудове дерево! Мої батьки коли приїхали в Україну, відразу посадили Горіх!
Їх уже немає, а горіх росте. У нас теж ростуть два горіха на дачі.
Ага, звернув увагу! Двічі підтримала Воно дуже добре, це факт. Але коректору і там є робота. А ще то ж все ж таки не зовсім самостійне. Наслідування Маяковського. Remake. Але дуже добрий
Прочёл всё. Время идёт вперёд и какие-то стихи Маяковского кажутся наивными, а какие-то могут использоваться нашими сегодняшними врагами в защиту своих агрессивных действий. Главное - Маяковский превозносил только то, во что сам бесспорно верил. И делал это талантливо.
Таня, очень проникновенные строки. Воспоминания, немного грусти..а жизнь идёт. Если в душе сохранились светлые чувства, то звёздочка ещё не погасла. С уважением, Ю.Л.
Дуже чуйно та гарно, люба Танечко! Мої вітання з таким віршем! Суто поетичне сприйняття того, на що звичайна людина може не звернути уваги! А Поетеса звернула, відчула щось боляче та дороге! Обнімаю тебе,
Танечко! Я зрозумів це відразу. А сорок років - це півжиття. А для когось і життя! І можу уявити, як не просто було все змінювати, хай навіть і на краще! Щасти тобі на новому місці! А за дарунок дякую! Звісно, приємно!
Таню, читала, а перед очима тато стояв...
В садку мого дитинства також неподалік вікна росте горіх.
Тато садив його для нас. Тато давно пішов до зірок, а горіх розрісся і через його крону проглядають зірки... Все саме так, як у Вашому вірші. Аж мурашки по спині...
Та і перед моїм теперішнім вікном росте горіх. Не знаю, хто його садив...та я обожнюю це дерево. Восени хтось поскаржився, що горіх розрісся, приїхали працівники і почали пиляти йому гілки.
Я плакала, просила, щоб не чіпали хоть тих, що тягнуться до мого вікна, та хто мене слухав...(( Стоїть тепер як свічка... Надіюсь розростеться ще... для наступних поколінь... Горіхи ростуть довго.
А в Харкові я не зустрічала більше цих дерев біля багатоповерхівок.
Дуже дякую, Таню... Пірнула у спогади.
Аллочко, дякую за спільні почуття і асоціації... Виявляється, горіхи люблять ловити сітями-кронами зорі... Де б не росли горіхи і де б не світили зорі. Дуже цікаве спостереження. Коли ми поселилися в будинку, про який йдеться у вірші, будинок був щойно збудований. Жодного деревця чи кущика. І от добрі люди виростили у дворі цілий ліс. Час від часу деякі дерева рубають чи пиляють. Аличу, вишню, берези, бузки... Мені шкода, але власники дерев (тобто ті, що їх садили) кажуть, що рослини зістарилися. Треба міняти, оновлювати... Мабуть, вони мають рацію. Все одно шкода... Ще раз дякую, Аллочко! І за подарунок, звісно!
Розумію: так сумно і гірко
Розпрощатись з коханою зіркой...
Хоча прощання майже завжди не дуже веселими бувають, з цим ми повинні жити... А вірш сподобався, Таню!Всього Вам найкращого, хай щастить!)))
Доброго вечора, Танюшо!
Ці щирі і проникливі рядки - прощання не з горіхом чи зіркою. Це прощання з минулим.
А повернутися в нього можна тільки дорогою спогадів.
Дуже гарно, дякую, люба!
Час минає невмолимо, лише пам'ять довіку береже те, що найрідніше, де було найкраще і найспокійніше... Дуже щемно, п. Тетяно. Вийшла гарна опоетизована сповідь душі. Дякую.
Таню, доброго дня! мені цей твій вірш дуже щемний, про те, що вже ніколи не повториться. А в мому дитинстві біля будинку росли тополі та окації, і я згадую наш двір, та все що було навколо... Це було і далеко і давно. Цікаві порівняння, та яка ж гарна мова! Просто чудово! Для мене особисто новий вірш від тебе - завжди подія, і цього разу я отримала справжнє задоволення. Всіх благ!
Оленько, вітаю тебе щиро! Так, це про те, чого вже не буде. Дуже-дуже довго дивилася зірка в моє вікно, аж горіх виріс з маленького прутика у розлоге височенне дерево.
Але ж і кожна мить нашого життя неповторна. Зірка залишилася і горіх теж. Все це зовсім не сумно, а слушно. Якщо якийсь період закінчився, то настане інший. Нехай щастить!
Вітаю Вас, дорогий Анатолію! Мені не хотілося, щоб було "сумно та нудно", але всі пишуть, що вийшло саме так. Ну, що ж... Скажу: "Ідзі за далягляд" :-) Дякую дуже за цей вислів, який мені сподобався Нехай щастить!
Один, услышав,
утвердился...
Другой, напротив,
обозлился,-
Их, к сожаленью,
большинство...
Иисус собрать детей
стремился,
А сатана над Ним
глумился,
Распространяя ложь и
зло!..
Так и сегодня
происходит.
Не научился мир
любви!..
Святую Истину находит
Душою кроткий в эти дни!
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.