Все буде Україна!

Автор: Тетяна Лавинюкова
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-05-25 18:05:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ПРОЩАННЯ З ЗІРКОЮ

ПРОЩАННЯ З ЗІРКОЮ

Вище даху сусіднього дому
піднялася горіхова павіть,
зірка світиться в небі нічному,
фотокадром врізаючись в пам’ять.
Вітер гілля розлоге колише,
зірка в кроні, як рибка у сітях,
з нею вже не побачитись більше,
не зустрітись ніколи у світі.
У вікно задивлюсь наостанок –
той знайомий пейзаж – вже минуле.
«Рибку» випустив з крони світанок –
згасла зіронька, нічка минула.
Я застала дитинство зелене
деревця̀, що тепер вище даху,
у вікно заглядала до мене
та зоря без найменшого стра̀ху,
що потрапить в мереживний невід
буйночубого древа-горіха,
і щоночі світилася в небі,
навіваючи спокій і втіху.
От і виріс горіх наш крислатий,
розлетілися діти по світу,
от і з зіркою час розпрощатись,
іншим людям нехай тепер світить.
Не вернуся, в віконце не гляну…
Квітне двір наш бузками і глодом…
Полюбіть мою зірку кохану,
у вікно задивляючись згодом.

История cоздания стихотворения:

8
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 349

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 25.
Дякую, Тетяна, за такі чудові вірші! Відчуваються нотки смутку по дитячим рокам!
Горіх чудове дерево! Мої батьки коли приїхали в Україну, відразу посадили Горіх!
Їх уже немає, а горіх росте. У нас теж ростуть два горіха на дачі.
2021-04-09 20:23:07
Дякую, Едуарде, ти все зрозумів слушно!
2021-04-09 21:20:10
2021-04-10 14:18:48
Танюшо, як щиро, стільки чудових почуттів вкладено у спогади про зірочку-рибку... Хай продовжує тобі світити! І нам теж... Дякую!
2021-04-09 19:38:13
Дуже-дуже дякую!
2021-04-09 19:46:42
Що може бути краще спогадів про дитинство, такі самі счпогади!Дуже гарно сплелися земне і небесне в поєднанні з людськими емоціями!
2021-04-09 19:23:57
Миколочко, ну таке написав - ніби самостійний ліричний твір! Дійсно, мої діти росли під тим горіхом і разом з ним. Дякую, Миколо!
2021-04-09 19:45:25
2021-04-09 20:16:37
Таня! Там красиво.
Така пам'ять)
2021-04-09 18:50:38
Ну, так, Вікі. Пам'ять...
2021-04-09 19:13:32
Дуже дякую.
2021-04-09 19:14:03
Дуже гарно, Тетяно! Ностальгія, але така красива...)
2021-04-09 18:04:32
Дякую, Тетяночко!
2021-04-09 18:16:13
Здавалося б про зiрки написано все, але вам вдалось знайти iншi поетичнi слова. Молодец.
2021-04-09 17:54:06
Дякую, Сергію! То була "інша" зірка
2021-04-09 18:17:27
Дякую Вам також за вибiр мого твору на конкурсi. Ваш голос дуже важливий для мене.
2021-04-09 19:24:29
Ага, звернув увагу! Двічі підтримала Воно дуже добре, це факт. Але коректору і там є робота. А ще то ж все ж таки не зовсім самостійне. Наслідування Маяковського. Remake. Але дуже добрий
2021-04-09 19:40:00
Я, действительно люблю Маяковского. Мне нравится его масштабность, безкомпромисность, мощь - вооружившись ими и писал.
2021-04-10 00:42:01
Сергію, тут на порталі бували часи, коли за Маяковського доводилося буквально битися... https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47873&poem=188166
2021-04-10 12:20:27
Прочёл всё. Время идёт вперёд и какие-то стихи Маяковского кажутся наивными, а какие-то могут использоваться нашими сегодняшними врагами в защиту своих агрессивных действий. Главное - Маяковский превозносил только то, во что сам бесспорно верил. И делал это талантливо.
2021-04-10 13:56:15
гарнюще!
2021-01-31 13:26:41
Дякую!
2021-01-31 13:35:55
Чуттєвий і щирі рядки, гарне поєднання почуттів з красою природи, дуже сподобалось!
2020-09-12 10:57:09
Дуже дякую, Денисе! Тепер ми маємо іншу зірку у вікні...
2020-09-12 12:17:16
Гарний вірш, та мабуть це не - прощавай зіронько, а до побачення.
2020-06-26 10:54:54
Дуже дякую, Володимире! Майже сорок років зіронька була з нами щоночі. Тепер там житимуть інші люди. Нехай їм щастить!
2020-06-26 10:58:59
Тетяно, вона Вам світить з іншого боку
2020-06-26 11:02:07
Дякую за подарунок, вірші у вас чудові, душевні.
Образи такі щирі , спонукають до хороших думок.
2020-06-26 08:27:31
Щиро дякую за теплі слова
2020-06-26 10:52:46
Таня, очень проникновенные строки. Воспоминания, немного грусти..а жизнь идёт. Если в душе сохранились светлые чувства, то звёздочка ещё не погасла. С уважением, Ю.Л.
2020-06-25 20:25:09
Дякую, Юрію! Так, зірочка залишилася, це ми перемістилися у просторі. І у пам'яті залишилася, як фотознімок.
2020-06-26 10:56:11
гарно
2020-06-25 10:02:27
Дяка!
2020-06-25 11:15:36
Щемно... Дуже поетично. Але не сумуйте, дорога Тетяночко. Все проходить і все змінюється, тільки спогади у серці назавжди. Обіймаю.
2020-06-19 14:38:31
Дуже тішуся, Ілоночко, що ти знову з нами, наша Зіронько! Дякую за теплий зворушливий відгук, все буде добре.
2020-06-19 16:25:41
Проникливі рядки. Життя продовжується, спогади залишаються.
2020-06-14 11:56:50
Зірки залишаються. Дякую за відгук!
2020-06-14 22:04:07
Дуже чуйно та гарно, люба Танечко! Мої вітання з таким віршем! Суто поетичне сприйняття того, на що звичайна людина може не звернути уваги! А Поетеса звернула, відчула щось боляче та дороге! Обнімаю тебе,
2020-06-12 15:30:38
Юрочко, дуже дякую за відгук та подарунок! Це було написано в останню ніч у домі, де ми жили майже сорок років. Зірка залишилася.
2020-06-12 17:37:01
Танечко! Я зрозумів це відразу. А сорок років - це півжиття. А для когось і життя! І можу уявити, як не просто було все змінювати, хай навіть і на краще! Щасти тобі на новому місці! А за дарунок дякую! Звісно, приємно!
2020-06-12 22:08:05
Не так просто віднайти нову зірку над новим дахом. Та час все лікує і дарує нові враження і інші зірки. Не сумуй, Тетянко!
2020-06-09 20:41:30
Дуже дякую за теплий відгук! У великому місті зазвичай зорі у вікно не заглядають через висотні будинки, освітлення вулиць...
2020-06-10 21:22:42
Гарно, душевно написано. Щирість сяйвом горить. Зірка одна єдина, сяє для моєї душі. Всього найкращого. Саша.
2020-06-04 14:29:29
Дякую, Олександро!
2020-06-05 16:51:24
Бачиш, Таню, дещо спільне є у наших душах...
Дякую за чудову поезію)))
2020-06-01 19:37:55
Таню, читала, а перед очима тато стояв...
В садку мого дитинства також неподалік вікна росте горіх.
Тато садив його для нас. Тато давно пішов до зірок, а горіх розрісся і через його крону проглядають зірки... Все саме так, як у Вашому вірші. Аж мурашки по спині...
Та і перед моїм теперішнім вікном росте горіх. Не знаю, хто його садив...та я обожнюю це дерево. Восени хтось поскаржився, що горіх розрісся, приїхали працівники і почали пиляти йому гілки.
Я плакала, просила, щоб не чіпали хоть тих, що тягнуться до мого вікна, та хто мене слухав...(( Стоїть тепер як свічка... Надіюсь розростеться ще... для наступних поколінь... Горіхи ростуть довго.
А в Харкові я не зустрічала більше цих дерев біля багатоповерхівок.
Дуже дякую, Таню... Пірнула у спогади.
2020-05-29 00:05:18
Аллочко, дякую за спільні почуття і асоціації... Виявляється, горіхи люблять ловити сітями-кронами зорі... Де б не росли горіхи і де б не світили зорі. Дуже цікаве спостереження. Коли ми поселилися в будинку, про який йдеться у вірші, будинок був щойно збудований. Жодного деревця чи кущика. І от добрі люди виростили у дворі цілий ліс. Час від часу деякі дерева рубають чи пиляють. Аличу, вишню, берези, бузки... Мені шкода, але власники дерев (тобто ті, що їх садили) кажуть, що рослини зістарилися. Треба міняти, оновлювати... Мабуть, вони мають рацію. Все одно шкода... Ще раз дякую, Аллочко! І за подарунок, звісно!
2020-05-29 14:27:16
2020-05-29 15:09:42
Какое душевное стихо, до щему! Танечка, так всё близко! Образ звезды делает стихо романтичным и трогательным. Очень нравится. Прими лайк!
2020-05-27 11:24:58
Наталочко, дуже вдячна тобі за увагу!
2020-05-28 19:42:44
Розумію: так сумно і гірко
Розпрощатись з коханою зіркой...
Хоча прощання майже завжди не дуже веселими бувають, з цим ми повинні жити... А вірш сподобався, Таню!Всього Вам найкращого, хай щастить!)))
2020-05-26 11:39:45
Дякую за відгук, Юрію! Весь час ми розлучаємось з чимось, кожна мить нашого життя неповторна і незворотна. Та не журімося... Нехай щастить!
2020-05-26 14:11:29
2020-05-26 17:50:48
Доброго вечора, Танюшо!
Ці щирі і проникливі рядки - прощання не з горіхом чи зіркою. Це прощання з минулим.
А повернутися в нього можна тільки дорогою спогадів.
Дуже гарно, дякую, люба!
2020-05-25 22:41:30
Дорога Ларисо! Дуже дякую за відгук - як же слушно ти все зрозуміла! Нехай щастить!
2020-05-26 13:56:09
Навзаєм!
2020-05-26 16:08:51
Час минає невмолимо, лише пам'ять довіку береже те, що найрідніше, де було найкраще і найспокійніше... Дуже щемно, п. Тетяно. Вийшла гарна опоетизована сповідь душі. Дякую.
2020-05-25 21:53:53
Дуже дякую, Ніно! Доводиться розлучатися з найкращим містом на Землі... Та не журімося! Все на краще... Нехай щастить!
2020-05-26 13:15:54
Таню, доброго дня! мені цей твій вірш дуже щемний, про те, що вже ніколи не повториться. А в мому дитинстві біля будинку росли тополі та окації, і я згадую наш двір, та все що було навколо... Це було і далеко і давно. Цікаві порівняння, та яка ж гарна мова! Просто чудово! Для мене особисто новий вірш від тебе - завжди подія, і цього разу я отримала справжнє задоволення. Всіх благ!
2020-05-25 21:33:35
Оленько, вітаю тебе щиро! Так, це про те, чого вже не буде. Дуже-дуже довго дивилася зірка в моє вікно, аж горіх виріс з маленького прутика у розлоге височенне дерево.
Але ж і кожна мить нашого життя неповторна. Зірка залишилася і горіх теж. Все це зовсім не сумно, а слушно. Якщо якийсь період закінчився, то настане інший. Нехай щастить!
2020-05-26 12:58:19
Няўмольны часу бег, даўно вядома,
І нам яго ні павярнуць назад.
Растання боль усім знаёма,
Ні скажаш ёй:"Ідзі за далягляд".

Шчымлівы, кранаючы верш, Таццяна.
Добрага ўсяго Вам 🌹.
2020-05-25 18:32:08
Вітаю Вас, дорогий Анатолію! Мені не хотілося, щоб було "сумно та нудно", але всі пишуть, що вийшло саме так. Ну, що ж... Скажу: "Ідзі за далягляд" :-) Дякую дуже за цей вислів, який мені сподобався Нехай щастить!
2020-05-26 12:31:08
Навзаім, Тетяна 🌹❤️
2020-05-26 13:20:42

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Один, услышав, утвердился...
Другой, напротив, обозлился,-
Их, к сожаленью, большинство...
Иисус собрать детей стремился,
А сатана над Ним глумился,
Распространяя ложь и зло!..
Так и сегодня происходит.
Не научился мир любви!..
Святую Истину находит
Душою кроткий в эти дни!
Рецензия от:
Василий Омельченко
2024-03-29 07:39:50
Просто чудово! До чого ж мальовнично, з великим почуттям описана звичайна, на перший погляд, подорож! Нових вражень і добрих пригод!
Рецензия от:
Владимир Рудов
2024-03-29 06:50:33
Как правдиво!!))
Рецензия от:
Сніжана Назаренко
2024-03-29 06:00:53
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.